Глава 25

Лізі

   Проснулася я в обіймах найдорожчої для мене людини. Коханий обійняв мене так, ніби мала б тікати від нього кудись. Я розумію його, він переживає, але ж не так міцно мене тримати. Уже не могла нормально дихнути.

- Браяне. - тихо поворухнулася, стараючись розбудити його.

- Гм? - сонно промовив.

- Ти мене такими темпами роздавиш або задушиш.

- Ой! Вибач. – хлопець стривожено промовив.

- Нічого, але на другий раз знай, що трішки легше треба мене обіймати. А то своїми лапищами, раз, два і синяк залишити можеш.

- Ну чому ти в мене така тендітна?

- Тобі не подобається?

- Звичайно, що подобається, просто я й подумати в університеті не міг, що аж наскільки. Тебе на руки брати, треба обачно дуже, притискати не сильно, бо ти в мене така крихітна. Тому не дурно я тобі таке ласкаве прізвисько придумав.

- Хахаха. - розсміялася я. - Ти це з таким виразом обличчя розказуєш, ніби звіт складаєш.

- Справді?

- Ага.

   Ще кілька хвилин посміявшись, ми пішли прийняли душ (по черзі) та прийшли на кухню, щоб швиденько поснідати.

- Сьогодні сніданок готую я. - сказав коханий.

- Тоді я може хоч чай собі, а тобі каву зроблю?

- І більше нічого. Довірся професіоналу. - із усмішкою на губах став до приготування сніданку Браян.

- Гаразд.

   Коли я поклала на стіл дві кружки з напоями і сіла на стілець, тоді почула неймовірний аромат з кухні. Від чого в животі одразу забурчало, і в роті почало виділятися багато слини.

   Через кілька хвилин Браян заніс до залу дві тарілки з їжею та поклав на стіл.

- Вав! – усе, що могла сказати я.

   На тарілці було піджарені міні-сосиски та яєшня, збоку лежали помідорки чері та огірок. Усе це було прикрашено петрушкою та соусом. А запах, який... Мммм

- Смачного.

- І тобі коханий.

   Поснідавши такою смакотою, ми відправилися до лікарні. По дорозі я дивилася у вікно та розглядала архітектуру будинків. Вони справді вражаючі. Тут багато дерев, рослин, які ніхто не вирубує, а навпаки доглядає. Це прикрашає кожну місцевість, але, на жаль, не всі це розуміють, бо є багато тих, хто просто знищує таку красу.

   Коли під'їхала, піднялися на потрібний поверх та зайшли в палату, де на нас чекала цікава картина. Ярослав спав на кріслі, спершись на ліжко та підклавши праву руку під голову, а лівою тримав руку Ліки. Дівчина спокійно собі спала. І поруч немовлятко також безтурботно спало.

- Може не будемо мішати, най сплять? - прошепотіла я.

   Лиш ми збиралися йти, як малюк прокинувся і почав плакати. Стривожена Ліка аж вскрикнула. У палату відразу забігла медсестра.

- Потрібно погодувати вашого малюка. Тому стороннім прошу покинути палату і залишити маму з дитиною на самоті.

   І ми дружно вийшли з палати. Заспаний Ярослав, сонно потерав свої очі.

- Може йди випий кави? - запропонував Браян.

- Я піду вмиюся, і за кавою. Вам перенести чого-небудь?

- Ні. - в унісон відповіли.

- Гаразд. - він розвернувся на сто вісімдесят градусів та направився в пошуках туалету.

- Я піду привітаюся з другом. - сказав Браян.

- Тоді я піду на обстеження.

- Усе добре? Тебе щось турбує? Якщо так, то скажи.

- Ні, усе гаразд. Просто жінці час від часу потрібно провірятися.

- А, тоді добре. - він поцілував мене в губи та пішов у пошуках кабінету головного лікаря.

   Усі розійшлися, тож я із спокійною душею пішла на обстеження. Останнім часом я помітила за собою одну річ, тож хочу дізнатися, що то таке і до чого воно призведе.

   Лиш не лякайтеся, нічого страшно, просто переміни в організмі)

   Огляд тривав не довго, тож я швидко повернулася та увійшла в палату до Ліки.

- Лізі, це ти? Заходь.

- Ну, як ти? Розказуй. - мене аж розпирало, настільки хотілося про все дізнатися.

- Скажу так, це не так страшно, як більшість говорять. І це вартує, щоб тримати таке ангелятко в себе на руках.

- Ну, це безсумнівно.

- І скільки ти вже знаєш? - підвели вона на мене свої очі.

- Про що? - спробувала вдати, що не зрозуміла.

- Який тиждень? - з усмішкою на обличчі, промовила.

- Третій.

- А Браян знає?

- Ще ні, це буде для нього сюрприз.

- Вітаю! - із добротою та теплотою в голосі сказала Ліка.

- У мене одне запитання до тебе.