Глава 24

Браян

- О, герой прийшов! - іронічно розводячи руки, промовив Люк.

   На це я просто не звернув увагу. Підійшовши ближче до нього, замахнувся і вдарив по його обличчі. У наслідок зламав ніс. Кров одразу струйкую потекла вниз.

- А я й забув, який сильний удар у тебе лівою. - витираючи кров, сказав.

   Лиш я хотів розслабитися, як він в момент витягнув розкладний ніж та швидко замахнувся. Він зачепив мою ліву руки. Невеличка ранка утворилася, надіюся неглибока. Одразу потекла кров, і моя чорна футболка прилипла до неї.

- А я й забув, що ти завжди з ножем. - посміхаючись, дивився на нього.

- 1:1!

   У цей час одразу спецназ забіг всередину, люди схопили Люка і другого чоловіка.

- Ти заплатиш за це! - викрикував Люк, коли його схопив один з поліцеїв чи то з спецназивців.

- Я вже розплатився! - крикнув йому вслід.

- Я дав їй снодійне, з нею все добре. - промовляв другий, який схиливши голову, йшов на вихід разом з Люком.

   Одразу я рвонув до своєї коханої, яка спокійно сопіла і нічого цього не чула. Взявши її на руки, попрямував на вихід до машини. Уже так хотілося по швидше забрати свою крихітку подальше від усіх проблем.

   Лізі я поклав собі на коліна. А вона зразу міцно притиснулася до мене та ніжно потерлася щокою.

- Спи, спи маленька. Зі мною ти в безпеці. Я не дам, щоб з тобою ще раз таке сталося. - промовив це і схилився до неї та легенько поцілував у скроні.

   Дорогою я погладжував її волосся, вдихав такий рідний аромат коханої жінки. І роздивлявся усі садини та синці, від чого в середині все стискається, які виднілися на її фарфурованій шкірі.

   Коли ми вже під'їхали до місця, де могли відпочити та відійти від цих подій. Це невеличкий одноповерховий будинок, де зупинилися. Одразу Лізі підскочила та замотала головою.

- Тихо, тихо. - заспокоюючи, погладжував по плечі.

- Браяне! - викрикнула крихітка, водночас тягнучись до мене, щоб обійняти.

- Я тут, крихітко. Усе добре.

   У дзеркалі я побачив, що дивився водій, тому я йому кивнув на двері, щоб він нам відчинив їх. На що той відразу вийшов з автівки.

- Вийдем з машини, ти подихаєш свіжим повітрям.

   Лізі лиш в знак згоди кивнула головою. Містер Філдс подав її руки та допоміг вийти з авто, а за нею і я рушив.

- Браяне, - запнулася крихітка. - ти ж мені все розкажеш, правда? - із невинним поглядом дивилася вона на мене.

- Правда, але ще не час, домовилися?

   Ми почули чиїсь кроки. А заодно і чиїсь крики.

- Міс не біжіть, вам не можна! - кричав ще один мій помічник, по проєктах, Ярослав.

   Повернувши голову, ми помітили дуже класну картину. Ліка біжить легеньким темпом до нас, а Ярослав наздоганяє її та ловить за руку.

- Це вона від нього тікає чи нас так хоче зустріти? - задала влучне питання моя кохана.

- Сам не знаю. - усміхаючись промовив.

   Я підійшов із-заду Лізі, обійняв та поцілував у крихітну шийку. Вона така елегантна, витончена і така МОЯ.

- Ей, голубки я розумію, що ви довго не бачилися, але тут вагітна жінка народжує! - викрикнула Ліка.

- Браяне, вона народжує! - уточнила Лізі, бо я застиг від почутого на місці.

- Містер Філдс відвезе її та лікаря в найближчу приватну лікарню, а я подзвоню своєму знайомому, який працює в ній головним лікарем. - надав «наказ», і сам взявся за справу. - Лізі, - Зупинив її. - вони нехай їдуть, а ми під'їдемо на другій машині.

- Гаразд.

   Набравши потрібний номер, я почув, майже, моментально голос друга з яким ми проходили одні курси по вивченню англійської мови в Україні. Він хоч із Китаю, але добре знає і українську, і англійську. Тому заснував клініку в своїй рідній країна, але проїздом був тут і зустрів свою майбутню дружину і залишився тут на деякий час(а це кілька місяців). І заснував клініку і тут, тому вийшло, що в нього є мережа власних лікарень. З дружиною Ян часто подорожує, тому живуть вони то тут, то в Китаї. На Україні ще разом не бували.

- Друже, мені потрібна твоя допомога.

- Ти так просто не дзвониш, розказуй.

- У моєї коханої є подруга, і в неї відійшли води, тож ми зараз у Монако , і везем її в твою клініку.

- Ого, ну й давно ми не бачилися. Гаразд, приїдеш поговоримо, а зараз я виділю палату для неї і все підготуємо, привозьте її.

- Дякую, ти дуже мене виручив.

- Радий допомогти.

   Поклавши трубку, я помітив, що ми з крихіткою залишилися самі. Отже, взявши її за руку, я попрямував до гаражу, де знаходилася ще одна автівка.

- Отже, ти тут не вперше. Добре знаєш місцевість, у тебе тут є друзі. - добре підмітила та впевнено говорила кохана.