Глава 22

Лізі

   Десь близько восьмої години вечора прийшов Люк. Звідки знаю? На столі стояв невеличкий годинник, який нагадував лампочку. Від нього відбивало світло, таке приглушене. Дивлячись на нього, я по трішки почала заспокоюватися, а моє серце так швидко не гупало в грудях.

- Ти добре поїла? - із запитанням зайшов він у кімнату.

- А ти як думаєш? - хотіла я пограти на нервах, але потім подумала, що потрібно взяти іншу тактику. - Нормально. Хто це приготував? Ця літня пані?

- Так, вона смачно готує. - він ніжно усміхнувся.

- Чому ти мене вивіз із Шанхаю? Це так було необхідно?

   Він стояв навпроти мене і мовчав. Люк схилив голову ніби боявся подивитися мені в очі.

- І чому ти мене забрав? Пройшло стільки років від нашої останньої зустрічі. Я не тримаю на тебе зла.

- Ти не тримаєш?! Ха! - він підійшов ближче до мене і дивився своїм звіриним поглядом. - Ти зруйнувала мені життя!

- Так, і яким же це чином?!

- А ти не знаєш, ніби?!

- Те, що моя сім'я оголосила, що ми розходимося, так це може вдарило по вашій сім'ї. Але це ти, - я ткнула в нього вказівним пальцем. - ти зруйнував усе! Чуєш це ти! Не я! – Уже перевила вказівний палець на себе. – Якби ти сказав, що не любиш мене, тоді ми могли б спокійно все вирішити і розійтися по тихому. Я би пробачила, помучилася, але ж ні. Ти вирішив піти іншим шляхом. А зараз, що Люк?! Викрав, бо хочеш мені відомстити? Так, я ж бачу це по твоєму погляді. І за що? За те що твої не рідні батьки попали в аварію, і після неї не виходять на люди! За те, що твоя рідна мати твоя служанка! Га, за що?!

- Замовчи! Звідки ти це знаєш? - від підбіг до мене і схопив за лікоть. - Звідки?! Кажи!

- Відпусти! – прошипіла я.

- Кажи! - і він мене жбурнув до стіни, де я вдарилася головою. - От, запам'ятай собі Елізабет, я тебе не відпущу. Якщо я буду йти на дно, то ти підеш зі мною. Тобі ясно? - Нелюд підійшов і ще раз впився своїми пальцями мені в лікоть. - Ясно?!

- Так. - із сльозами на очах видавила з себе.

   Він підвівся та швидким темпами вийшов із кімнати. А я лишилася на підлозі. Підігнула під себе коліна та старалася врівноважити своє дихання. Сказати, що мені зараз страшно, це нічого не сказати.

   Ще декілька хвилин я просиділа в такій позі, а потім встала та підійшла до столу, щоб подивитися на годинник. Зараз показував він 20:58. Тому в мене лишилося дві хвилини, щоб підготуватися до того, що мене чекає в листі.

   У кімнаті було класно та видно все, тому я зі спокійною душею могла прочитати, що написано в листі. Я підійшла до ліжка повернула голову до годинника, де вже показувала 21:00 година. Швидким темпом я простягнула руку під подушку та витягнула лист, розгорнула та почала читати.

 "Дорога Лізі,

   Я дізналася від моєї домогосподарки, що він тебе відвіз у другу країну. Не переживай я з твоїм майбутнім чоловіком прибудемо дуже скоро та врятуємо тебе. Я бачу, як він переживає за тебе. І чесно, завідую (по доброму, звісно ж). – на цьому моменті я щиро усміхнулася. 

   Про мене ніхто так не хотів піклуватися, ні батько, ні Люк. Але не будемо про погане. Я рада, що ти знайшла хорошого собі чоловіка. Ти справді заслуговуєш на це.

   Їж багато, пий також, адже тобі потрібно. Старайся менше стресувати, хоча поруч з ним це нереально. Браян усе зробить для того, щоб врятувати та відомстити йому за тебе. Він справді тебе кохає.

   Думаю, що трішки підняла настрій.

Цілую,

Ліка"

   Мені вистачило дві хвилин, опісля я порвала лист на малесенькі кусочки і розкидала під матрацом. На душі мені стало дуже легко, адже і так вірила, що Браян мене не покине, але знати це для мене було дуже важливо.

   Прочитати такі зворушливі слова від Ліки, які зігріли мені душу. Невже вона змінилася, і тоді я не дурно побачила в ній "бідну" дівчину, адже вона не винна, бо шукала любов, яку не дав її батько. Шукала і, називається - найшла, але далеко не ту, на яку заслужила. Я не шкодую її, бо вона бачила що руки брали, але хочу сподіватися, що вона більше не поведеться на таких чоловіків.

   Я ще раз глянула на годинник, на якому показувала година: 21:09. Тому привела своє дихання в порядок, але, на жаль, не думки і накрившись ковдрою, погрузилася в царство Морфея.

Любі мої читачі, як Вам сьогоднішня прода? Надіюся Вас зохоплює цей сюжет книги)❤️❤️❤️