Глава 10

Лізі

   Приїхавши на місце забудови багатоповерхівки, ми пройшлися по всіх потрібних точках, познайомилися з людьми. Пізніше ми поїхали у готель "Memorise", якого власник є Браян. Скажіть дивна назва: "Запам'ятати", що ж тут запам'ятати? Але чомусь мені серце підказує попереду тут буде багато зустрічей і буде, що запам'ятати. А можливо я чогось просто не пам’ятаю? 

   І ще мені здається, що щось подібне я вже бачила. Але коли і як? Не знаю. Напевно просто здається. 

   Піднявшись на потрібний нам поверх, ми пішли у номер, де на нас вже чекали партнери по розбудові елітного міста. Це два чоловіка в ділових костюмах з червоними галстуками та з ласкавою усмішкою на губах. Здалося, що їм дуже потрібний цей проєкт. І він повинен пройти успішно. Аякже інакше?

   Поговоривши, вони нам запропонували пообідати в них, нащо ми погодилися. Коли принесли їду, я хотіла випити води з початку, бо ще нічого не їла і не пила з самого ранку. Для мене це було звичне явище, бо, коли займалася своїм рестораном, то могла і цілий день шматок у рот не покласти. Але тепер, коли мій ресторан став кращим та вийшов на нову сходинку, я можу і не появлятися кожний день у ньому. Тим паче, що  маю нову роботу, але як же хочеться знову повернутися і кожний день проводити у "Lady dream". Поки літала в хмарах, хтось взяв і перебив мої думки. 

- Це ваша дружина містер Мітчел? - сказав один з партнерів. 

   Я аж ненароком подавилася водою. Дружина Браяна, ні може і хочеться бути, але ще зарано. 

- Ні, це мій помічник міс Елізабет Брайт. - спокійним тоном відповів він та легенько вдарив мене по плечах, щоб стало мені легше. Добре, хоч тут Браян не сказав, що я його наречена, а то при Іді він цього не приховував. Можливо хотів, щоб та від нього просто відстала і таке випалив гнівно? Скоріше за все так воно й було, а я собі вже напридумала. 

- Ви дуже культурна міс Брайт. - відгукнувся другий з партнерів. Цікаво до чого він це промовив? Напевно, щоб розрядити атмосферу і трішки відійти від теми.

- Дякую, взаємно. 

   Відійшовши від шоку, я змогла нормально поїсти. Пізніше ми встала із-за столу попрощалися з партнерами та попрямували до ресторану. 

   Сівши в машину, ми їхали мовчки, але...

- А, де був генеральний їхньої компанії? - запитала Браяна, бо реально цікаво стало.

- У нього якісь сімейні проблеми і він не зможе ще з пару місяців прилетіти.

- Ааа.

- Ти дуже добре сьогодні справляєшся з роботою, тож розвалу ти заслужила не тільки від партнерів по проєкту, але й від мене. 

- Дякую, мені приємно. - я усміхнулася найніжнішою усмішкою, якою лиш була в змозі. 

   Я відвернулася у вікно, але відчувала пристальний погляд генерального із заднього сидіння. Ми їхали знайомою дорогою по якій я кожний день їздила. І вгадайте куди ми приїхали? Вірно! Ми приїхали до мого ресторану.

- Це в цьому ресторані ми будемо святкувати ювілей компанії? – з тривогою запитала.

- Так. Треба зараз поговорити із власницею цього ресторану. - робив вигляд, що не знає хто, але в нього погано це вийшло. Актор з нього нікудишний. Він лиш усміхався на кутиках губ і дивився, чекаючи, що я признаюся. Але звідки він знає?

Браян

  "Мені цікаво скільки вона ще буде приховувати, хто вона, від нашої компанії. Я хочу, щоб вона як найшвидше відкрилася мені, але видно, що її дуже складно, значить Лізі ніяк не може забути ту ситуацію. Крихітка хоче, щоб добивалися, щоб піклувалися про неї. І знаєте у свої двадцять п'ять років я зрозумів, що готовий до сім'ї. Був завжди готовий добиватися такої дівчини."

Лізі      

- Вона перед Вами. - впевнено сказала я, дивлячись йому прямо у вічі. 

- Знаю. - ніжно усміхаючись мені, відповів. 

   Ми зайшли в середину (у мій кабінет), обговорили деталі, й опісля Браян запропонував мене підвезти. А я, що? Звісно ж погодилася. Додому далеченько, таксі викликати не хочу. Джоді тривожити теж не хотілося, тож це прекрасний варіант.

   Цього разу ми не їхали мовчки, а ретельно обговорювали ювілей. Нарешті я відчувала ті самі емоції, які давали насолоду лиш тоді, коли кожний день проводила у своєму ресторані. Я ГОСПОДИНЯ свого ресторану, я БОС у своєму закладі.