Глава 4

Браян

- Для чого Ви мене сюди привезли? - без всяких почуттів запитала Лізі. Таке враження склалося, що в середині в неї ураган, але на лиці грає одна без емоційна гримаса. До чого ж вона стримана людина. І чого дивуюся, якщо сам такий?

- Може перейдем на "ти". - попросив, тому що це "Ви" якось дивно звучить з її вуст. Наче знущається з мене. Ніби між нами і не велика різниця (бо знаю), але чіпляє не на жарт.

  - Гаразд. - несподівано та легко промовила. - Так для чого ти мене сюди привіз? - таки не здавалася дівчинка.

  - Я подумав, що тобі буде краще кудись поїхати, наприклад, у спокійне місце. А саму не хотілося тебе відпускати. - чесно та щиро промовив. Після цього вийшов з машини, обійшов навколо та відчинив двері для неї. - Може вийдеш та подивишся на тутешню природу? Я тебе не скривджу. - простягаючи руку, невпевнено промовив. Дівчина трішки повагалася, але все ж таки погодилася. Поклавши свою долоньку в мою руку, Лізі несміливо вийшла з автівки. А я повів її трішки ближче до краю, щоб вона змогла подивитися на чудовий краєвид міста.

   Побачивши таку красу, дівчина аж заплакала. Схоже не очікувала такого. Вона повернулася до мене та промовила:

   - Дякую тобі. Для мене таке ще ніхто не робив.

   А я не втримався й обійняв її. Вона така крихітна поруч зі мною, що здається ніколи б дівчинку не відпустив би. Не хотілося звісно, але всякі обставини трапляються.

   Лізі спочатку напружилася, але прийняла мої обійми та через пару секунд, відстрибнула. Бачив, що дівчина ще боїться мене, тому нормально відреагував. І так на неї, за сьогоднішній день, дуже багато всього звалилося. І не втримавшись, вона почала задавати різні питання, які стосувалися однієї важливої теми.

- Ти знав про одруження?

- Дізнався тільки вчора, коли мої батьки приїхали з відпочинку. А ти?

- Так само. Мої батьки теж їздили на відпочинок, і вчора повідомили мені про "чудову" новину. – схоже дівчині ця новина також було не до вподоби, як і мені. Звичайно промайнуло жахливе відчуття. Можливо я їй не сподобався?

- Схоже на те, що вони домовилися десь на відпочинку. Ну а точніше за діловим ланчем. - логічно поміркувавши, промовив. - Тобі щось сказали про твого майбутнього нареченого? - це питання неабияк хвилювало мене.

- Тільки ім'я. Але від цього легше не стало. - стримано відповіла. Але бачив, що вона щось недоговорює.

- Мені й того не сказали.

- А ще сказали, що я буду на тебе працювати. – з іскрою в очах промовила дівчина.

- І як?

- Чесно, я не знала як батьки домовилися, щоб така особистість, - дівчина показала на себе, - працювала на вашу компанію. Мені було дивно, але звичайно, що я зраділа. Така можливість далеко не кожному попадається. - усміхнено мовила Лізі.

- Ти  так не віриш в себе? – дивлячись прямо в її вічі, запитав.

- Складно відповісти. А ти в себе віриш? – усміхнено запитала.

- І справді. - також усміхнено відповідаю. З нею дуже легко та просто. Ні з якою дівчиною я себе так добре не відчував. Просто стоїмо з відстанню ніби незнайомці, але таке враження, що ми обнімаємося і знаєм одне одного дуже давно.

   Нашу розмову перервав телефонний дзвінок. Це дзвонив батько.

- Де ти?

- Щось трапилося?

- Ти з Елізабет? Її батьки хвилюються.

- Так.

- Добре, коли ви приїдете?

- Ти щось хотів чи просто подзвонив? - батько рідко коли справді хвилювався. А можливо лиш я так думав. Але знав одне, що не хочу зараз з ним розмовляти. Не хочу переривати такий момент. Він нічого не відповів, і я вибив дзвінок.

   Після розмови дівчина попросила, щоб я відвіз її додому. Цілу дорогу ми знову мовчали. А в кінці, вона сама почала бесіду.

- Дякую, що показав мені таке красиве місце. - я не розповів, що воно для мене щось означає, нехай думає, що це просте місце. - Завтра я вже приступлю до роботи.

- Ти впевнена? – здивовано, вигнувши брову, запитав.

- Так. - ну й характер. Але мені це так подобається. Видно, що вона десь вже працювала, і то дуже успішно. У неї велике майбутнє. Особливо в бізнесі. - До завтра. - Вона так красиво усміхнулася, що аж незвично. Це була так чисто та стримано водночас. І ще в неї появилися ямочка на щоці, яка придавала дівчині невинності та привабливості.

- До завтра. - промовив та поїхав додому. Але від'їжджаючи, бачив у дзеркало, що дівчина проводжала мене поглядом. І щось в ньому я помітив, що не могло не порадувати.

   Поїхав я до свого будинку, а не до батьківського. Хочу побути сам на сам. Мені потрібно перш за все перезавантажитися. Приїхавши додому, я заїхав на подвір'я. Загнав машину в гараж і зайшов у будинок. Пішов у душ та ліг й на диво, заснув. Снилася мені цілу ніч одна дуже цікава особа, з особливим характером, яка зацікавила мене з першого погляду ще декілька років тому…