Передмова

Три роки тому

   Була сильна злива. Могутній, поривчастий вітер вдарявся в обличчя та грався з пасмами волосся. Аромат свіжого асфальту заповнював усе місто та заставляв усміхатися. Добре, що хоч не гриміло і не блискало, а то для щастя цього ще не вистачало.

   У таку погоду я бігла до нього, перестрибуючи калюжі. Він усе моє життя, мені так здавалося, адже перше кохання затьмарює розум. Любила – безмежно. Без нього не уявляла себе. (Тоді так думала, але все змінилося одного чудового та пасморного дня.)

   А, до речі я Елізабет Брайт, більше про мене Ви дізнаєтеся згодом.

   Він написав повідомлення: " Чекаю тебе сьогодні о 19:00 у готелі "Grand", номер "1357"".

   Не стала відписувати йому. Напевно готує мені подарунок. Сьогодні у нас особлива дата, три роки як ми разом. Можливо зробить пропозицію? Адже думала, що давно разом, тож напевно так і буде. Не можу вже дочекатися тієї години.

   Звідки я мала знати, що цей день стане для мене крахом? Я любила його. Себе віддала йому, а він... вчинив так підло.

*****

   З ним мене познайомили мої батьки. Вони казали, що він для мене може буде найкращим варіантом, і ще я з ним через деякий час можливо одружуся ( адже це потрібно для прославлення компаній та підвищення рейтингу). Хто в такому віці думає про заміжжя? Напевно ніхто, а може є такі, що з дитинства лиш мріють про це. Усякі дівчата є. Звичайно, не побачивши його, не хотіла навіть йти на ту зустріч, але все ж таки я дуже люблю своїх батьків, тому не стала пручатися, і погодилася. Скажете дурепа?  Знаєте, ви будете праві. Але звідки я мала знати, що він так зі мною вчинить через роки після нашого знайомства, довіри та любові в одні ворота.

   Мені тоді було 16 років. Я ще не мала стосунків жодного разу. Звичайно, дивилася романтичні фільми, читала багато книжок, але мені здавалося, що в реальності якщо навіть є таке, то зі мною це не станеться. Трішки песимістично, але нічого, переживу.

   Я не просто хвилювалася, а переживала перед зустріччю з ним. Хто він? Звідки? Як мої батьки його запримітили? І чому саме за мене мають вибирати мого майбутнього нареченого?

   Але на ці питання мені не давали відповіді, поки сама його не побачила. Говорячи з ним, я поступово все розуміла і походу закохувалася. Усе так було швидко. Усе закрутилося. І я сліпо не бачила нічого. Справжнього…

   Приїхали до великої будівлі, зайшли в ресторан, піднялися на потрібний поверх та зайшли у VIP-кімнату в якій на нас уже чекали. Переді мною з крісла вставав хлопець, і повернувшись до мене, привітався. Тоді я почала вдивлятися у його темно-карі очі, які ж вони здавалися для мене тоді красивими. Брюнет у непоганій фізичній формі.  Він мені сподобався. Чесно. Якось в нас зав'язалася розмова, батьки цьому дуже зраділи, і через деякий час ми почали зустрічатися (уже тоді я запримітила, що обгортка красива, але всередині дуже гнила та потворна).

*****

   Прибігши до готелю "Grand", підійшла до стійки прийому відвідувачів, щоб запитати на котрому поверсі знаходиться той номер. Підійшла до ліфту, піднялася на потрібний рівень. Двері відчинилися. Серце почало дуже сильно битися. У грудях пекло. Мозок подавав червоні сигнали. Не до добра. Невже цей день настав? Невже я скоро стану місіс? ("Ага, це тільки в твоїх мріях!" - гнівно окликнула свідомість.) Підходячи до номеру "1357", помітила, що двері були трішки привідчинені.

   "Не йди туди, не заходь" – так промовляв мій внутрішній голос. Чому я зайшла? Це була помилка, а може й ні? Можливо час настав, щоб мені відкрилися очі на правду.

   Я почула голоси і пішла на звук, і він мене привів до спальні, де двері знов були трішки привідчиненими.

   Чому всюди двері привідчинені? Ніби хтось чекав на прихід спеціального гостя, тобто мене. А я, не відступаючи, йшла до цілі.

- Коханий, коли ти вже порвеш нарешті з тією дівкою? – запитувала у нього якась дівчина.

- Скоро, якось мені потрібно підготувати батьків до цього. - легко та просто відповідав він її. Його голос був противний. Він сам ставав противним мені.

- Ти ж її ніколи не кохав, правда?

- Звичайно, а кому потрібний шлюб без кохання, я лиш погодився через її гроші та через те, що у нею заможна сім'я. – цілуючи в шию ту кляту дівку, промовляв мій вже колишній.

- Але ти її кидаєш заради мене? – іронічно, посміхаючись, запитала вона.

- Так. – в її вухо відповів.

   Від цих слів у мене почали литися сльози і я сповзла вниз по стіні, об яку обпералася. Почула, що до мене хтось підбіг і зрозуміла, що то був він.

- Ти довго тут? Це, - замешкався він. –  що ти чула…є неправдою?

- Хочеш сказати, що це брехня?! – кричала та дівка.

- Замовчи! - крикнув він до неї.

   Хлопець почав мене обіймати, тулити до себе. Але я його відштовхнула з такою силою, що була від себе в легкому шоці.

- Можеш не готувати своїх батьків до нашого розриву. Я зроблю це сама. – упевнено проказала я крізь сльози. – А мене можеш забути назавжди, і продовжуй дурити цю "бідну" дівчину. – сказавши, розвернулася і почала йти геть.