Глава 9

     Але ввечері гарний настрій таки щезає, бо в телемарафоні "Дев'ятий день війни" повідомляють про згвалтування жінок у Херсоні.

— Не беріть цю мерзоту в полон! — Не витримую і прошу чоловіка, хоч знаю, що командування зазвичай дає інші вказівки. Але може в мені зіграти жіноча солідарність і образа, врешті решт? 

— Вони нам не треба, ми їх колошкаєм на місці, — відповідає вже наступного дня. Українською, що трапляється зрідка! Ще й слово яке підібрав колоритне! І звучить якось так наче по-доброму, не агресивно. Але зміст зрозумілий.

— ВИ ❤НАЙКРАЩІ❤ НЕПЕРЕМОЖНІ❤ 

Бережіть себе і хай їм буде гаряче! — Летить Герою і закріплюється його плюсиком. 

        І додає відео, як був збитий один з тих гвинтокрилів, про які він казав. Отакі добрі в нас вийшли четверте та п'яте березня. 

    А от восьме вже принесло геть непотрібні "не подарунки".

— Привіт, ситуація дика, нас вчора прорвали: 1- 200, 4 - 300, 5 - безвісти зникли разом з БМП, мінус тимчасовий опорний пункт, мінус танк, мінус село. Сьогодні зранку чотири винищувачі засипали нас залізяччям, потім накрили градом і ще дві години крили мінометом. Не знаю, як буде далі, але поки тримаємось..

— Тримайтесь, Рідні! Ви можете! Ви дуже сильні, міцні! Тільки ви воюєте за справедливість, мир та правду. А це найсильніші засади.

       І знов одразу кілька плюсиків. Знав би ти, Сонечко, як я їм радію! Бо знати, що мої слова тебе підтримують — то зараз дуже важливо.

—  Знаю, що ви дуже втомлені, але ви можете витримати! Подужаєте!  

        В хід вже йдуть стікери і з сердечками, і з поцілунками. Як не розуміти, що стан на межі? Ця сповідь знов летить же не якомусь там капелану, а знайомій дівчині-психологу. Та й емоції зараз вирують такі, що ти тільки живий повернися — розцілую не замислюючись в обидві щоки, якщо зараз це буде ще одним сенсом битись і вижити.

       Наступного дня  Тім не виходить на зв'язок, але я і так знаю, що він бореться з нечистю в пеклі.

— Я вірю, що ти живий і здоровий. Все буде Україна.

Коли на тебе падає небо, і, здається,  втікає з під ніг земля, все, що можеш зробити - це вистояти і не зламатись. Віра - твоя найміцніша броня. 

          І у другій половині наступного дня таки приходить відповідь.

— У нас вчора було підкріплення - тридцять чоловік. Але за ніч всіх перебили.. Ми без води, їжі, бк - це пі…ць. Нас криють всім, що у них є. Я бачив, як в одну воронку тричі потрапляє снаряд..

      Він пише російською, і я автоматично переходжу на російську. Бо зараз головне, щоб він мене розумів. 

— Тримайтесь! Тільки без паніки! Уважно! Зосереджено! Ви стільки витримали - і це витримаєте! Я розумію, що дууже важко! Але дужее потрібно! Щоб всі попередні зусилля не були марні. Ви найкращі!

      Додаю ще один скрін із соцмережі зі щирою розповіддю іншого Героя для мотивації.

"Сьогодні, виносячи маленьку дівчинку на руках з зони бойових дій, почув слова, від яких ком у горлі і серце різко стислося в грудях. Крізь сльози на фоні пострілів і вибухів, втискаючись в мене маленькими рученятами, повторювала, як мантру:

— Я люблю тебе, український солдате, дуже-дуже люблю!

Я біжу з нею на руках, забувши про старе поранення ноги. А вона плаче і повторює це. Ось чому ми виграємо цю війну!"

— Коли ти повернешся, — задаю обов'язковий пункт призначення, — будемо говорити про все, що ти бачив. Якщо схочеш, звісно. А зараз головне - ТРИМАЙТЕСЬ! ВИ МОЖЕТЕ! Ви переможці.

— Я сподіваюсь, що коли повернусь, не буду про це згадувати, хочу стерти з пам'яті.

— Я тебе розумію.

        Хіба можна не розуміти це бажання? Та ми всі раді б стерти цю війну з пам'яті. Але добре, що він заспокоївся і тримає у свідомості орієнтир на повернення.

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot