Глава 5

А потім настає прокляте безкінечне двадцять четверте лютого —  починається повномасштабне вторгнення. Перші дні у сум'ятті, але за чотири дні Тім несподівано  розкриває душу і дозволяє розділити з ним його напруження.

— Вранці з важкими боями відбили Волноваху. Зараз перегруповуємость і чекаємо наступного наступу. — Пише російською, бо ж російськомовний, як і я раніше була.

— Привіт, Сонце! Я не наважувалась тебе турбувати навіть..БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ! ВІРЮ, ЩО ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ! Сподіваюсь ця віра і впевненість хоч трохи ВАС береже🙏 Їх сили вичерпаються! Ви найстрашніше вистояли.

— Бої тривають, — заперечує чоловік.

— Так, я знаю. Але ж нам всі давали три дні, а сьогодні четвертий вже! Ви здолаєте. Ви тепер найкраща, найсильніша армія світу! Не існує військових більш мотивованих, а тому й сильних, ніж українські!

Вся Україна подумки з вами. Перемога буде за вами! Ви ж сильні! Ви можете!

— Дякую за гарні та добрі слова, тримаємо стрій, — відповідає вже українською. 

 — Пам'ятаєш вправи, які розповідала? — Про всяк випадок вирішую таки уточнити. Хоч й так за текстом повідомлень бачу, що пише, володіючи власним станом і логічним мисленням, - зв'язно і чітко.

— Пам'ятаю, використовую. 

       Сподіваюсь, вдалося його підзарядити. Я б не проти і про почуття, і про відчуття, і про все інше його розпитати. Але на полі бою геть не час для того, щоб в них заглиблюватися. Тому можу собі дозволити тільки позитивну мотивацію і моральну підтримку.

— Це щирі слова! Я в кожному з них впевнена! І не тільки я! — Відписую, додаю стікер з написом "Я думаю про тебе". І вже ввечері отримую у відповідь:

— Дякую!

— Сонечко, це тобі та твоїм товаришам, які боронять країну на всіх фронтах, нам ніколи не віддячити.

     Тім не відповідає. І так знаю, йому ніколи.  Але оскільки коханої жінки у нього немає, то буду підтримкою я. Хось же повинен. І написав же він вранці цю сповідь саме мені, не дарма.

      За три дні натрапляю на вірш Ганни Зотової "Повернись живим", який так і бере за душу і відправляю йому.

Повертайся живим, український солдате.

Повертайся..всім серцем благаю тебе.

Переможеш, я вірю, ворога-супостата.

Буйним цвітом в саду вишня знов зацвіте.

Я за тебе, Рідненький, молюсь щохвилини.

Хай прикриє від куль тебе янгол крильми.

Я прошу, будь живим, славний син України.

І мою віру в тебе ти до бою візьми.

Бережи тебе Бог і усі Сили Неба.

Нехай рідна земля дух козацький зміцнить.

Повертайся, Герою, Україні ти треба.

Наша слава і гордість, тобі треба жить.

Повертайся..молю..здійснюй мрії сміливі.

І на мирній землі будь коханим й кохай.

І хай будуть всі дні твої й ночі щасливі.

Вдячна щиро тобі, що борониш наш край.

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot