Глава 2

  Через десь пару років я якось натрапила на листування з ним у вайбері. Може давно й варто було чистку провести в телефоні, та все якось не до того було. І вирішую чогось дізнатися, як там справи в хлопця. На заставці фотка синьо-жовтої синички — не типово для чоловіка, але мило.

— Привіт, як твої справи?

— Привіт, все норм. А твої як? Що новенького?

— Теж, норм, син зростає, до школи пішов. А твоя доня як?

— Та теж зростає.

— Ти все там же?

— Ні, в мене тепер геть інша робота.

      І надсилає фото з фронту. І форма, і спорядження йому личить. Але дивує, якщо чесно. Не думала, що статус свій змінить на окоп.

— Це ж треба! — Не стримую подив. — А тобі справді личить бути Героєм! Таким я тебе ще не бачила..

— Та я після суду психонув, кинув все і пішов сюди. І не шкодую!

— Після суду? — Хоча чому мені дивуватися, ми ж не близькі друзі, тож звісно, я не знаю, що там в його житті відбувалося.

— Я хотів бачитися з донькою. І мама моя дуже хотіла мати спілкування з онукою. Але її прибацана мамаша навідріз була проти. Вона бачте "для себе" дитину народила. Наче то, бл@, іграшка! Тоді я перестав їй давати гроші, чекав що, одумається. А це стерво до суду на аліменти подало. Отут я і розлютився. Грошей їй дай, а дитину не побачиш - це як взагалі?

— Сонечко, я в шоці! Справді, бувають же такі важкі клінічні випадки.. Я таких ніколи не зрозумію як жінка. Дитина ж все одно колись схоче знати, хто її тато. Дитині ж потрібне спілкування. Тим більше, якщо батько залюбки це давав би, забороняти.. Слів немає..

— Я от теж не розумію досі, як можна бути такою …пі… Але підключив свої зв'язки і суд її послав, бо заявляти, що він не повинен мати батьківських прав, бо ж не вписаний батьком, а повинен платити - це ж маячня. 

— Ой, ще й яка маячня…

    Дурепа, мабуть, я була. Про нормального хлопця колись не зовсім правильно подумала, бо ситуація була якась незрозуміла. А тепер от зрозуміліше нікуди.

— Мене там все дратувало. Тож я і змінив обстановку. Тепер на війні добровольцем.

— Розумію, тримайся, Герою💙💛

— Ми тримаємось.