Глава 12

           Згорнувшись калачиком, з відчуттям виконаного обов'язку жінка засинає на канапі подруги. 

    Оксані, що прокинулась згодом, не потрібні пояснення — справжні волонтери не живуть графіком "з дев'ятої до п'ятої". 

      Якось раніше Юля вже розповідала їй історію про колегу-психологиню, яка одразу цікавилася саме питанням часу, в який військові можуть турбувати психологів, якщо після першої зустрічі залишити свої контакти. Хтось і через рік війни в першу чергу про свій комфорт печеться, щоб, не дай Боже, не потурбували вночі бубочку..

        А хтось каже хлопцям, щоб звертались за потреби в будь-який час, розуміючи, що на фронті робочих чи не робочих годин немає. Парамедики теж цілодобово працюють —  і нічого. 

     У військових часом по кілька днів відсутня електрика, й телефон зарядити неможна. Тож можуть хапати момент, поки є технічно можливість. На позиціях найнебезпечніших часто забороняють вмикати мобільні мережі, щоб не засік ворог. І виходять тоді на зв'язок, як Андрій, раз на кілька днів за можливості, коли біля старлінку на відсипний міняються. 

        Та зазвичай Герої з поваги до подруги, що готова завжди підтримати, самі намагаються телефонувати і писати у денний час.

— Добрий ранок, ходімо до столу, — вже вдень господиня кличе подругу, що прокинулась. — Гарна нічка була? — Сміється.

— Чудова! — Підхоплює Юлія. — Ти ж мене знаєш, я хоч завжди так. Аби з користю! Це ж ти з ним з того літа спілкуєшся, сім місяців?

— Так, — киває Оксана, — але насправді він нечасто телефонує. А ви довго спілкувалися?

— До пів на шосту. 

— Нічого собі! 

— Вітаю! Нарешті прорив у хлопця стався. Це твоя заслуга, Ксю! Але чудово, що не на твою голівоньку. Досить з тебе Володимира, Андрія й учнів.

— Все так тяжко? А я за його поведінкою і постійним бажанням мене спокусити подумала, що все більш-менш норм з ним.

— Люба, в тебе своя захисна реакція, а в нього своя. Та й вона була щира. Як чоловіку після такого стресу та певного часу утримання гарну жінку не бажати, якщо функція не постраждала? 

— Мабуть, так — сміється Оксана і подруга з нею.

— От і без цензури натякав на те, чого фізично бракувало. Та й що в принципі не важко знайти. А в тобі він знайшов значно більше. Тільки з пропозицією, мабуть, запізнився. — Сміється. — Не здогадався одразу, що тебе спочатку заміж треба було кликати, а потім вже в ліжко.

— Ага, — підхоплює Оксана, — я ввечері сказала, щоб більше жодних натяків не допускав, бо одружений. А він: "А якби я не був одружений?" 

— Ти - його мрія, Ксю, його ідеал. Не зміг  зрозуміти хлопець твої особливості вчасно і впустив. Але давай чесно, не кожен і зрозуміє, що жінка стільки років лише дитиною живе. Згадай його досвід: жінка пішла до іншого, а потім і дитини хворої фактично позбулася, створивши нову родину. Для нього намагання витягти з тебе слова, що ти його хочеш, дорівнювали за змістом, що його прийняли, що він не самотній і потрібний, навіть в тому стані. Тож не суди суворо. Він не ставився до тебе, як до розваги. 

— А саме так часто і здавалося, що як до дівки за викликом чіплявся. Наче іншого в мені і не бачив.