Епілог 1. Правило бою 8. 

                      ПРО ВІЙНУ ГОВОРИТИ ВАЖКО.

Війна змінює все. Розділяє життя на Окремі фрагменти.

 ДО ..    ВІЙНА  ..    ПІСЛЯ,

 якого може не бути! 

якого в багатьох вже нема

       Війна реальна - це смерть, кров, страх, постійна загроза життю. 

       Він тепер живе Війною. Між До і Після.  Там, де ми не були і не будемо. 

       Він тепер живе Війною. Навіть, якщо він не в бою, навіть, якщо намагається повернутися до звичайного, цивільного життя. 

      Якщо він здається вам легковажним і таким, що погано розуміє потреби інших, замисліться, чи хоч хтось розуміє його власні потреби???.... 

      Чи хтось бодай спробував зрозуміти його зранену душу? 

         Чи хтось підтримав? 

     Особливо, якщо ви помітили військового з алкоголем в руці. Алкоголь - це майже гарантія того, що його душа зранена і самотня, розуміння і підтримки немає, хай формально і є близькі люди. Тож, може, в нього й особистого сенсу немає, щоб дійсно повернутися з Війни..

        Він тепер живе Війною, доки тримає в собі біль втрат.. Навіть, якщо після поранення непридатний до бою і рік вже вдома. Він живе Війною без допомоги фахівця і чистки. Необхідно звернутися за допомогою, щоб перейти в Після.

    Не вимагайте від близьких, котрі повернулись фізично з пекла війни, згадувати щось з минулого, дати те, що він зараз не здатен дати. Можете казати про свої приємні спогади, НЕ чекаючи реакції. Ті двері зачинені. І для багатьох забарикадовані по саму стелю тяжким камінням, що зветься Війна і смерть побратимів на твоїх очах.

     ТІЛЬКИ ПОВНЕ ПРИЙНЯТТЯ, ПІДТРИМКА Й ЛЮБОВ. Цього кожен з них потребує, як кисню!

      Якщо на запитання на кшталт: "Милий, згадай, як ми закохались....той щасливий момент" отримаєте відповідь: "Я НЕ можу" — КРАПКА! (Сенс "не можу" — це озираюсь в минуле, а там мої загиблі побратими). Мовчки обійміть і не мучте питаннями.

   Будуйте нове тепле майбутнє. Можливість вам він дав, перебуваючи поряд. Розберіться нарешті в собі, люди. Чи вам справді айфон треба? Чи таки та людина, що на ваше щастя, жива повернулася? Бо ж не до всіх рідні й кохані змогли повернутися..

     Про війну говорити важко..а коли чуєш від цивільних, що добровольці - то дурні, тоді геть неможливо! 

***

Далі остання частина, сьогодні