Глава 7

       Сергій, повернувшись до міста, придбав новий смартфон, бо попередній загинув на фронті. Тепер міг продовжувати спілкування з Оксаною в месенджері і розмовляти через відеозв'язок часом. Після лікування медичною комісією був визнаний обмежено придатним, мав коротку відпустку і після неї відбув до Житомира в свою частину. Порядки там значно відрізнялися від тих, що були відомі Оксані і діяли в Андрієвій частині. Сергій знімав житло в місті, бо це було в них дозволено. Спочатку казав, що всім місця в частині бракує. Потім, що керівництво намагається розосередити особовий склад на випадок обстрілу частини. Якби ж в Андрія була така можливість, поки був у Дніпрі! Тільки про таке мріяли, щоб мати хоч якийсь час разом.

         Сергій щоранку в частині відмічався, часом був задіяний на волонтерських роботах по зварці пічок та інших побутових речей для бійців на фронті, але недовго. Жодних нарядів чи чергувань. Виходить, більшість часу був вільний. І як таке можливо? Одні, наче білки в колесі, навіть після нічних нарядів машини з боєкомплектом розвантажують чи перевантажують на передову, а інші просто вільні. "Система геть незрозуміла і нелогічна", — міркувала жінка, порівнюючи обставини.

       Розповідав Сергій і про свій стан здоров'я. І ніколи не забував нагадати про свій пристрастний потяг до Оксани. З образою в голосі нагадував, що вона йому відмовила. Чи так тепер прагнув переконати, чи просто по-дитячому засмучувався.

— То ти з Андрієм? — Ображено цікавився Сергій.

— Так, з Андрієм, листуємость онлайн на відстані. Він пройшов лікування і нині в частині теж в іншій області. В нього такої свободи, як у тебе, і близько не  було. Перебування тільки в частині, постійні наряди тричі на добу або важка фізична робота після передислокації в нове місце.

— Ти обіцяла чекати його?

— Так, обіцяла  і чекаю.

— Вважаєш, що він кращий за мене? — Его чоловіка все не могло заспокоїтись через відмову.

— Навіть не задавала собі такого питання. В мене були інші мотиви.

— І які ж це? — Іронічно запитав Сергій, не дуже уявляючи, мабуть, що вони взагалі можуть бути інші.

— Андрія обрав мій син. Вони одразу стали, мов рідні. Син сам озвучив, що Андрій - другий батько йому тепер. А коли Андрій зізнався, що кохає нас, але не може запропонувати нормальні стосунки мені через проблеми з потенцією після контузії.., — не встигла й договорити, чоловікові й так стало зрозуміло все.

— Що? — оторопів Сергій, — а скільки йому років?

— Тридцять один виповнився от тільки.

— В тридцять років отримати такі проблеми.. — Сергій був відверто вражений почутим, схопився за голову. Зараз він чітко усвідомлював, що якби стикнувся з такою ж проблемою, то це було б для нього найстрашнішим в світі, якщо не "кінцем світу". Щастя, що відбувся пораненням ніг без контузії. 

— Тож, почувши таке, що я мала йому сказати? Приходь, коли розв'яжеш свої проблеми? Вибач, то було б не по-людськи! Я могла відповісти тільки одне: що всі проблеми вирішувати будемо разом.

— Я зрозумів, — засмучено, але вже без звинувачень та образи в голосі осікся чоловік, — хто завгодно, але не ти. Звісно, ти б не кинула його без підтримки. Він її потребує.

— Так, потребує. Він дуже довго пробув на війні. Там в душі стільки ран, що лікувати й лікувати. Тож, не ображайся на мене і більше не змушуй постійно відмовлятися від твоїх пропозицій. Я з ним. І буду з ним доти, доки буду потрібна.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot