Глава 6

       Вибачаюсь за помилку, мало не загубила четверту главу. Відкривайте з неї

***

 І Оксана почала уникати Сергія. Заходити до кімнати його було дискомфортно, бо ж знала, що однаково спробує схопити та потягнути зав'язку шортів. Для нього то просто жарт, а для неї натяк, який вже дратує. Часом відштовхнути так й тягне, але ж травмованого хлопця не можна фізично штовхнути. То краще просто там не перетинатися чи забігати на півхвилини, щоб і підвестися не встиг.

       Та й тепер у сина з'явився новий і одразу найкращий друг, зібралась компанія для захоплюючої гри. Грати з усіма Сергій не схотів, лежати в ліжку перед телевізором було йому зручніше і цікавіше. 

      І товариство Андрія поруч створювало різкий контраст. Він дбав про неї, забравши сміття з лісу. Ще й змусив в той момент відчути себе дівчинкою, а не втомленою жінкою. Він, здається, сам того не плануючи, давав їй спокійно виспатись, поки проводив час з Володимиром, щиро цього бажаючи. І він навіть зігрів її, не використавши її прохання жодним іншим чином. 

         "Яке щастя, що він не поводиться, як Сергій" — мимовільно спливла думка в її голові. Полегшено видихнула: "Хоч поруч з ним можна розслабитись і не остерігатись зайвої уваги в діях відносно мого тіла. Хоча помітно, що як людина я йому цікава, він не з байдужості так поводиться. Просто у кожного своє розуміння меж особистості. Моє з Сергієвим геть не збігається, а з Андрієвим - так, цілком." 

       З цього моменту в Сергія не лишилося жодного шансу навіть в перспективі на стосунки з Оксаною. І не тому, що зародилась думка про стосунки з Андрієм. Просто вчасно прийшло чітке усвідомлення: якщо колись з кимось стосунки ще будуть, то тільки з людиною, з якою відчуття меж однакове, з якою комфортно поряд, з якою не виникає спротиву і потреби відгороджуватися, відсторонюватися, захищати своє право відчувати, як відчувається,  і не хотіти, якщо не хочеться.

       Сергій не здавався.

— Не хочу тебе ображати. Тому не роби акцент на собі. Нікого не хочу. Хочу вилікувати сина. І крапка. — Вкотре провела межу жінка. Вона була впевнена, що свої потреби Сергій знайде з ким задовільнити. Крім фізичної травми ніг, дуже глибоких моральних травм тоді в ньому не відчувала за всім надто активно демонстрованим потягом до неї. Та й провів він на війні три місяці, а не роки. Лікування вже займало стільки ж часу. Не могла передбачити, коли він відновиться, але найближчим часом на війну точно не повернеться.

      А потім син таки спровокував ще більше зближення з Андрієм і мами, звівши в одному ліжку на ніч, що відкрило глибину душевних ран чоловіка. Хто тут найбільше потребує підтримки, сумнівів в Оксани більше не було — душевні рани куди глибші за фізичні. Після зізнання чоловіка в його почуттях і делікатних проблемах навіть вибір про зближення з чоловіком для жінки вже не стояв: щиро  пообіцяла допомагати у всьому, не замислюючись про межі цього "всього". Бо такий ексклюзивний вияв довіри означав, що вони з сином єдині, хто має шанс допомогти Андрієві.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot