Глава 5. Бажана жінка

        Сергій  пропонував Оксані спілкування  розвинути в особисті стосунки, романтичні і сексуальні. Його спрага до жінки і розрядки, якої був позбавлений протягом місяців стресу була зрозуміла. Але Оксана могла запропонувати тільки дружбу. Для неї в принципі не було характерно вступати в близькі стосунки з чоловіками, з якими не знайома хоча б кілька місяців. А після останніх стосунків, що були найсильнішим коханням і найбільшим болем, хоч і давно, жодних стосунків не хотілось. Її влаштовував власний світ, в якому є єдиний коханий чоловік — синочок, турботами про якого вщент заповнювалося її життя.

— Не кажи мені це більше, будь ласка, — відповідала на жарти. — Вважатиму, що я нічого не бачила, — делікатно намагалася зупинити жінка демонстрацію намірів язиком. Але це геть не діяло на чоловіка. Він все частіше висловлював свої побажання словами і жестами, спробами притягнути жінку в свої обійми  і дозволити рукам забагато.  

— Сергію, припини. Розкажи мені краще про свої попередні стосунки. Невже і у Дніпрі стільки часу самотнім був?

— Не весь час. До війни була жінка, жили разом. Але не хочу до неї повертатися.

— Чому?

— Вона легковажна, випити полюбляє. З нею, як з сусідом, буде.

— Так, погана риса для жінки, тут важко сперечатися. Але може б ти на неї вплинув?

— І вона мене не зрозуміла, коли пішов одразу добровольцем до армії після 24 лютого.

      Розповідав щиро. Враження, що то байка про особу, протилежну за якостями Оксані, не виникало. Прагнення хлопця до більш правильних дій, його сміливість і героїчна рішучість стати на захист країни, бажання знайти розумнішу жінку, в очах якої він Герой, а не дурень, що поліз під кулі, звісно, цілком зрозуміло. І в ній він побачив саме те, що потребує. Та невже ж вона така єдина в країні? 

— Я розумію твої потреби й мотиви і вважаю цілком правильними. Не ображайся, але я сюди приїхала сина лікувати. І тільки для цього. Чоловіків шукати і гадки не було. Й немає.

— Невже ти мене не хочеш? — заперечував чоловік, спочатку сміючись.

— А чому я маю чогось хотіти, знаючи тебе кілька днів?

— Але ж ти дбаєш про мене, відносишся до мене не так, як до інших, — не вгамовувався він.

— Бо тобі зараз потрібна підтримка, звичайна людська підтримка. Між тим, щоб поділитися їжею і випрати речі та тим, щоб займатися з кимось сексом є величезна різниця. Для мене ця відстань як прірва. 

— А іншим теж потрібна твоя підтримка?

— І іншим буває потрібна, але не настільки. Більшість пересувається тут на своїх двох, їм легше про себе подбати.

— Дякую! Я справді ціную все, що ти для мене робиш. 

— Добре, цінуй і одужуй. Але мене вже дратує, що ти не припиняєш свої натяки та спроби торкатися мене так, як я не просила, а отже, не дозволяла. Хоч би з вдячності міг би спробувати мене почути. Мені такі слова і дії не подобаються.

         Але довго утримуватися він все одно просто не міг. І невдовзі знов сподівався і намагався робити по-своєму. В кожного свої звички, своє розуміння про вияв симпатії. Якійсь іншій жінці без такої активності здавалося б, що чоловік не зацікавлений нею. Всі чинять, спираючись на власний досвід та власні бажання. Та все ж важливіше: дізнатися, яке воно в того, чиєї прихильності прагнеш.

— Не вірю, що так може бути. Ти ж приділяєш мені увагу.

— Не приписуй мені власні бажання. Не почуєш, то змусиш припинити з тобою спілкування.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot