Глава 3

— А що тут відбувається? Хто така? — Повернувся до палати сусід і невдоволено звернувся до жінки.

— Свинарник ваш вигрібаю, хіба не видно?

— огризнулась у відповідь, — влаштували тут казна-що. Ну невже більше нічого в лікарні робити, га?

— А ти хто така, питаю? Звідки знаєш, що мені робити? Моя жінка з найменшеньким на окупованій території..

— Оксана - моя гостя, — втрутився Сергій, — не займай, друже, пригальмуй.

— Розумію, Ви переживаєте за близьких. Та хіба алкоголь і такий безлад комусь допоможуть?   — М'яко  мовила жінка, — може розкажете про своїх?

      Сусід був немолодий і життям побитий, донбаський горішок, в якого п'ятеро дітей розкотилось по світу: одна колишня жінка з дитиною до Литви виїхала, інша - до Москви, хтось — на захід України, а остання, тобто теперішня законна дружина, жила на окупованій території і підтримувала ворогів.  А він — вояк ЗСУ.  Два протилежні світогляди, два протилежних варіанти майбутнього — нереально для існування однієї родини. І він це розуміє. Від того і п'є — між рядків стає очевидно. Він так і заявив, що пив, п'є і пити буде.

       "Ситуація важка. Мені не вплинути" — розуміла Оксана і не збиралася з ним сваритися, але в кімнаті таки прибрала і сміття винесла. Дивно, що санітарки раніше того не зробили. Мабуть, сусід їх прогнав. Зазвичай в дорослому корпусі суворіші правила, і порядок раніше був. Та військові ж не цивільні бабці, особливо такі військові зі сталими помилковими копінг стратегіями від безвиході в особистому житті.  

       Але на Оксану сусід після розмови дивився вже доброзичливо, псувати настрій тимчасовому товаришу не хотів. Ну, прибрала та й прибрала, гірше справді не стало. Під ліжком знайшла пакет з брудним одягом Сергія, прати забрала, бо як то робити в умивальнику, коли ти за милиці триматися повинен, щоб поряд стояти? І по-хазяйськи розвішувала ці футболки та шорти на їхньому сонячному балконі. А хлопець аж сяяв від радості.

      Але Сергія впевнено вирішила з-під впливу цього чоловіка витягти. Хлопець і сам же був не проти, після початку спілкування  припинив пити, навіть цигарок використовував менше, намагаючись кинути палити, і відвідував процедури. Багато хто з наших Героїв такий, як Сергій, — шукають прийняття та підтримки, втомлені самотністю, особливо, якщо кілька років провели в окопах і не бачили домашнього затишку та людського тепла. Того, хто душу зігріє, готові на руках носити та все можливе від себе робити.

          Шкіра на ногах хлопця була майже ціла, а от набряк був сильний. Та за пару днів використання виданого цією сестрою милосердя Траумелю з ран повитікав гній — спав набряк, зменшився біль і почалося реальне загоювання. Оксана сама навіть не розраховувала на такий ефект. Він перевершив всі її сподівання. Не розуміла тільки, чого ж лікарі чоловіку щось таке не призначили. Це ж логічно: прибрати причину набряку зсередини, замість намагань просто стискати ноги компресійними панчохами. Їх чомусь прописали, хоч від них болю тільки додавалося. А от дієве лікування — ні.. До нашої медицини завжди питань була купа. А після спілкування з військовими ставало ще більше.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot