Глава 2.

— І як тебе тут лікують? Можна поглянути?

— В одній руці щільне пакування з цукерками, а в іншій процедурна картка.

— Можна, якщо цукерки візьмеш синові, — вимовив хлопець.

— Якщо наполягаєш, дякую, — посміхнулась Оксана. — Не густо, лише дві електропроцедури зранку і киснева пінка, а чому на неї не ходиш всі три дні? 

— В мене чашки і ложки немає. Та й на третій поверх піднятися було важко сьогодні. 

— Отже, чашка і ложка тобі буде. Ти в якій палаті? Буду заходити по твою картку об одинадцятій і приносити тобі пінку в палату. — Одразу винесла своє рішення питання жінка, а він й не збирався сперечатися. — А знеболювальне якесь дають, якщо так важко?

— Ні, не має.

— Ок, ібупрофен теж принесу, в мене є. А ще є мазь з місцевим знеболювальним ефектом, яка взагалі відновлює обмінні процеси в тканинах і знімає запалення. Для малого з перших хвилин життя використовували ще в пологовому неонатологи. Так завжди при собі і маємо на випадок синців чи травм. Тобі можна таке? 

     Він не знав, та й не все розумів з її пояснення, але турбота і щире бажання допомогти так зігрівали зранену душу, що він би погодився на все, що вона запропонує. Ще жодна жінка ніколи так щиро не бажала дбати про нього. Невже так буває? Чи війна цей світ блискавично змінила? Чи Оксана така нереальна і неймовірна? А вона й справді така.

       Пізніше зазирнула до його палати з усім обіцяним. І була в шоці від того, куди потрапила. Пляшки порожні в шафці, куди збиралась поставити чашку. Сморід цигарок такий, що ледве не задихалася. Коробка з якимось сміттям. Жах! Не питаючи дозволу кинулася збирати то все.

— Облиш! — Занепокоївся присоромлено чоловік.

— Так от чим ти в лікарні займаєшся? — Мало не обурилася вона.

— Сусід і без мене тут цим займався. Та й не став відмовлятися від компанії та знеболювального.

— Вибач, але я з тобою спілкуватись не буду, якщо в тому ж дусі продовжиш, — відрізала жінка.

— Тоді більше не буду, — не замислюючись відповів, — ти тільки, будь ласка, приходь щодня.

— Добре. А зараз лежи собі і не заважай прибирати, — продовжила рішуче розпочате. Назбирала коробку та величезний пакет сміття. 

— А якщо медсестри тебе з цим в коридорі побачать? Проблеми будуть.

— Дивно, що тут ще цієї ганьби ніхто не побачив. Гірше вже не буде.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot