Глава 29

Дарина
Як же складно бути дочкою істинного альфи, і так само переймати його силу. Я не знаю вже яке коло намотую, а альфа навіть не думає пощадити. А я між іншим його дочка
-Чого застигла? -пролунав громогласний голос батька. Я від несподіванки перечепилася
-Дай мені п'ять хвилин - попросила я його, відновлюючи дихання, на що він гмикнув.
-А лікани чекати не будуть-промовив він
-Ось якщо не чекатимуть, то будуть мертвечиною -промовила я, лягаючи на траву. Останні кілька днів мої тренування ускладнюються. Якщо раніше батько якось жалів мене, то зараз він явно увійшов у смак.
-І все-таки ти копія матері - промовив він, підійшовши -Вона так само не любила, коли їй наказували - сів біля мене, дивлячись на зграю.
Хочете знати, як він вижив? Сила істинного альфи все таки хороша річ. Нас не так-то й просто вбити. Коли вони з мамою відводили ликанів, то розділилися. Тато вів ліканів до ущелини, щоб відвести їх набагато далі. А коли прибув туди-то там була жінка.

25 років тому. Ніч нападу на нічних вовків
Олександр
Ми з Лерою розділилися. Вона повела частину ліканів до кордону зграй з її батьком. Я ж вів до ущелини. Коли добіг то застиг від несподіванки
- «Олена?» -впізнав я силует - «Що ти тут робиш? Повертайся швидше до зграї"-промовив я ментальноі прислухався наскільки лікани близько
-Чому вона, а не я? -запитала Олена, а я не міг зрозуміти про що вона говорить - Чому саме ця погань попалася тобі в той забіг? -вона повернулася до мене, а я не повірив у те, що бачу. Переді мною стояв не чистокровний перевертень. Такого блиску сказу в очах немає ні в кого. Крім ліканів. За спиною з'явилися вже згадані і почали на мене гарчати-Ти мав зробити мене своєю спутницею-промовила Олена-МЕНЕ, А НЕ ЦЮ ПОГАНЬ-прокричала вона і почала істерично сміятися- Та нічого, вона не буде довго мучитися-після цих слів у мене все стиснулося. Тільки б з коханою все було добре - Хлопчики все зроблять відмінно - знову засміялася, а я намагався покликати мою дівчинку. Але відповіді не було
-«Навіщо ти це робиш?» - запитав я її.
-Тому що я стільки років намагалася бути для тебе ідеальною кандидаткою, а ти зчепився з цією поганню. Вона зайняла моє місце - почала ричати вона - Вона забрала мого альфу. Це я повинна була народити тобі спадкоємця-ричала-Я, А НЕ ВОНА
Лікани почали вторити їй, відтісняючи мене до ущелини. Раптом один кинувся на мене і придавив до землі
-Стільки сил і все даремно - продовжувала вона - Навіть від свого істинного відмовилася заради тебе - сміялася - А ти вибрав її - рикнула - Спритна сука. Навіть залетіти встигла. Шкода, що цей виблядок не здох в утробі - переді мною була божевільна.
- «Так це через тебе пара мого брата втратила дітей?» -почав ричати я, адже до мене почало доходити, чому Лара тієї ночі втратила дітей разом із моєю дівчинкою.
-Ну чого ти? Та доза аконіту призначалася твоїй суці. Хто ж знав, що вона настільки тварюка, що дасть склянку подрузі - вона присіла біля мене й потягнула руку, на що я клацнув зубами - Якби ти тоді зробив мене своєю парою - вона зробила акцент на слові «мене» - Цього б не було - і повернулася до ліканів - Киньте його в ущелину й прослідкуйте, щоб він там і здох - повернулася знову до мене - Вдалих мук, коханий - і істерично засміялася. Я ж почав намагатися скинути ліканів і мені це вдалося. Поки я відбивався від нападників, Олена почала переховуватися в лісі. Це мене і відволікло, чим лікани скористалися. Вони вдарили мене по голові, і поки я намагався прийти до тями, штовхнули в ущелину. Останнє, що я запам'ятав, це морди ліканів, що дивилися згори, і біль у боці, мабуть, усе-таки впав на шипи, а далі темрява. Прокинувся в зграї Диких через тиждень. І вирішив для себе що нехай вважають, що я мертвий. Став альфою, навів порядки, і таємно стежив за життям дочки.

Зараз
-Я вірю що матуся жива-відволікла я батька від думок і він повернув до мене голову
-«Дариииино»-від раптового голосу в голові я поморщилася
-Ти чого? -з занепокоєнням запитав батько
-Та знову цей голос -промовила я, розтираючи скроні від різкого болю
-Вибач, що доставила неприємних відчуттів, - промовив ніжний жіночий голос, на що ми підвелися на ноги  -Альфа, щаслива бачити тебе живим... -промовила вона та схилила голову
-Вілмо, не очікував - промовив батько,- Навіщо ти тут? -запитав він
-Щоб підготувати істинну спадкоємицю альфи до прийому сили. Лікани планують найближчим повнолунням напасти на зграї. Олена створила монстрів, і сама ним стала. Вона ні перед чим не зупиниться. Зграям потрібна допомога істинної. Лише ти Дарина здатна її вбити - вона подивилася на мене.
-Що від мене вимагається? -запитав батько.
-Олена прагне вашої сили -промовила Вілма - І вона впевнена, що, вбивши Дарину, вона її здобула. Але це не так. Що б її отримати істинний альфа зобов'язаний сам добровільно передати або розділити її.
-Але ти ж забрала мою силу - промовив батько, не розуміючи, а вона засміялася
-Я не забирала твою силу, а лише її запечатала. На деякий час - і хитро посміхнулася - У істинного альфи унікальна здатність. Він близько підпустить або вартового, або істинну пару. А силу розділить лише з істинним. Альфа, чи вам не знати

-Коли ти мені сказала, що забереш силу, ти запечатала її. Але...
-Але ви альфа розділили своє життя і силу з парою. І завдяки цьому залишилися живі. І можете передати силу доньці. Але для цього нам треба підготуватися. Дарино, ти вирушиш зі мною, а ви, альфа, будете на битві.
-Але навіщо? -запитала я
-Він має передати силу при всіх альфах та зграях. І ми трохи розіграємо Олену. Адже вона все ще думає, що всесильна - засміялася Вілма, а ми з батьком переглянулися

За день до битви
Я сиділа в печері, яку Вілма назвала як джерело сили справжніх альф. А розташоване воно, як не дивно, на території Диких. Як сказала Вільма, це ідеальне місце, і охорона найкраща. Ніхто ж не ризикне сюди сунутися
-Ти і вовчиця повинні стати одним цілим. Це допоможе прийняти силу і не втратити контроль - говорила вона, а я намагалася зробити так як вона говорила. Але це давалося вкрай складно
-Чому ж батькові це не допомогло? - запитала я, гніваючись, оскільки вже кілька днів не виходила звідси. Тільки щоб трохи розім'ятися.
-Потому що твій батько зіткнувся з цим наодинці, а я не могла допомогти, бо його батько постійно стежив за ним, а потім сила заспокоїлася, і моє втручання не було потрібне. Гаразд іди відпочинь. А мені треба в одне місце зганяти-промовила і змилася. А я пішла спати