Глава 28

Місяць потому
Алан
Минув рівно місяць після загибелі моєї пари.  Мій вовк більш-менш оклигав, хоча багато хто говорив, що вовк, у разі загибелі своєї половинки, йди слідом за нею. Дін сказав, що це завдяки мітці на шиї.
Останній тиждень для зграй вкрай складний. Лікани почали активно вбивати перевертнів. Щодня в кожній зграї знаходили знекровлених перевертнів.
-Ще два трупи -заходячи в дім промовив тато - І обидва знекровлені. Знову
-Але навіщо вони це роблять? -запитала мама
-Підживлюються. Чим більше вони вип'ють крові перевертнів, тим сильнішими будуть
-А чим ми їм не догодили? -запитав Саня, а тато знизав плечима
-Я боюся, що найближчим повнолунням буде атака на зграї -промовив він, а ми всі переглянулися.

Дін
Місяць тому
У всіх бувало те саме відчуття, коли план чудовий, а всередині відчуття що щось піде не так? Щойно ми вирушили рятувати дівчат, вовк усередині мене постійно чекав підступу. І не спроста.
Ми пробиралися до ущелини дуже тихо, намагаючись не наводити багато шуму. Добравшись до нього ми з Дариною сховалися в кущах. Біля хатини тинялося кілька ликанів. Почекавши деякий час, вона потихеньку почала виходити з укриття, починаючи гарчати. Лікани здибилися і почали гарчати у відповідь, плавно починаючи рух у наш бік. Смикнули головами і почали ще сильніше гарчати. Ми почали рух у відповідь у їхній бік плавно оточуючи, після чого різко рвонули подалі від ущелини, даючи можливість хлопцям забрати дівчаток. Лікани рушили за нами. Коли їх не було видно, ми почали обходити місця бігу по дузі. Щоб ці придурки знову за нами не погналися, оскільки вони погано запам'ятовують шляхи. А хто-небудь із дозорних інших зграй їх виловить. Ми з'явилися біля ущелини, коли дівчаток уже вивели з будівлі. Підійшовши до них, обертаючись до Дарини кинулися дівчатка. Але я відчув наближення альфи ліканів.
-Дякую, дякую, дякую, дякую - пищали вони, а хлопці почали сміятися, але сміх перервався через шурхіт і рик. З кущів, які були не далеко від нас, вийшов лікан
-Твою ж матір-протягнув Алан плавно відводячи дівчаток назад
-Гірше Алане, - відповів я, зустрічаючись із поглядом, сповненим ненависті, - Альфа-після цих слів лікан ще сильніше загарчав
-Опосум-почала Дара акуратно-Виводь дівчаток звідси
-Пізно, Дарино-проговорив я- Варто йому завити, його родичі одразу збіжаться- і в голові почув шепіт «Зрадник, зрадник, зрадив» і відчув силу подавлення, яку лікан застосовує, підпорядковуючи собі подібних, і від цього сіпнувся. Мітка вартового на шиї почала нещадно палити. Інші ж скосилися на нас, не розуміючи
-«Діне?» - покликала мене Дара ментально. Я ж намагався не показувати свій стан
-«Він намагається підкорити» - відповів я - «Але мітка вартового не дає йому це зробити, і якщо він зараз це зрозуміє, то» - але договорити не встиг, бо до лікана дійшло це, і він сказився. Від його вереску вуха закладає. А звук я вам скажу не дуже-«Зрозумів»-сварився я і різко відскочив від пазурів, що летять, у повітрі обертаючись у коричневого вовка.
-Швидко забирайте дівчаток, - гаркнула Дарина, набуваючи своєї другої іпостасі, після чого на її місці стояла велика чорна вовчиця і заричала. Саша й Андрій зреагували миттєво, відводячи їх. Альфа ж обернувся на неї й облизнув зуби
-«Треба ж» - гиднко оскалившись протягнув він - «Сама справжня альфа тут. Що ж, Олена буде задоволена, коли дізнається, що ти мертва».
- «Це ми ще подивимося»-очевидно йому ця відповідь не сподобалася, і він кинувся на Дару, і вона ухилилася від його лап. Я напав йому на спину, намагаючись дістатися до шиї, але лікан відкинув мене прямо в дерево. Кістки не витримали удару, але переломи одразу почали зростатися. Алан і Даня теж не залишилися осторонь і намагалися його скинути на землю, але були відкинуті близько до ущелини. Поки лікан відволікся на них, Дара напала на нього і кусала за спину і дряпала кігтями, Алан підбіг знизу, але лікан їх відкинув. Альфа тим часом попрямував до мене, а я ж намагався встати і відскочити, але не встиг. Він узяв мене за шию і попрямував до ущелини
-Зрадник-промовив лікан. Краєм ока побачив наближення зграї Дениса -Так ти мені відплатив за життя і їжу, за всі ті знання, що я дав? За захист, якого в тебе могло не бути - випльовував він - Брудне щеня - він попрямував до краю і хотів скинути, але не встиг. Мене відкинуло в протилежний бік, а в ущелину полетіло два тіла. Після удару об дерево в очах почало темніти. У голові пролунав несамовитий крик моєї пари, а далі темрява.
Через два дні
Прокинувся в будинку Дениса. Голова гуділа, поруч спала Ліра, згорнувшись клубком. Я обережно встав і вкрив її. Тихо вийшов із кімнати й пішов униз. Звідти чулися голоси, але вони різко вщухли, коли я зайшов. Тут не було ще Алана.
-Не хочеш пояснити, друже? -процідив Стів.
-Ти, про що? -запитав я, не розуміючи
-Чому лікан назвав тебе зрадником? - промовив Даня, дивлячись на мене. Значить чули. Денис теж невідривно на мене дивився
-Можна мені хоча б сісти? - запитав я, бо голова і мітка стража боліли нещадно. Денис лише хитнув головою, а Лара пішла на кухню. І тут же повернулася зі склянкою води і таблеткою і поставила переді мною.

-Випий-проговорила вона-Вгамує біль у голові та шиї-з нову сіла біля Дениса. Я зробив як сказали і прикрив очі. Голова поступово почала заспокоюватися
-З чого вам почати? -запитав я, відкриваючи очі
-З самого початку -промовив Данило
-Коли я був малим, мене викрали у моїх справжніх батьків. Я звісно ж цього не пам'ятав, але не суть. Хитрувати не буду, це зробили лікани. Раніше не знав навіщо вони це робили, але потім зрозумів. Неодноразово спостерігав, як вони викрадали дітей і перевіряли в них кров. Мабуть мене теж за цим викрадали. Альфа ліканів коли ще був у своїй свідомості не вбивав викрадених дітей, якщо вони не були тим, хто їм потрібен. От і мене залишив як власного сина. Щоправда перевертня, яка з ним жила, все намагалася з мене їхню маріонетку зробити, вони регулярно змішували мою кров із кров'ю лікана. Якоюсь мірою в них це виходило.
-Для чого вони це робили? -запитав Денис
-Коли альфа ліканів приходив до тями, він говорив, що ця жінка геть з глузду з'їхала. Спочатку хотіла вбити пару істинного альфи, потім змусила напасти на його зграю, а коли дізналася, що його донька жива, то захотіла прибрати і її. Не знаю, як, але вона дізналася, куди та їде, і відправила мене, щоб я втерся в її довіру й убив - промовив це, і гидко стало. Денис різко встав і сперся на стіл
-Тобто я правильно зрозумів - почав Денис - Ти повинен був убити мою єдину племінницю? -промовив він сердячись
-Повинен був - відповів я, встаючи - Але не зробив цього, бо вона стала мені другом. Змішування крові лікана і перевертня дало свій побічний ефект - промовив я і відійшов до вікна - У повний місяць у мене могло бути роздвоєння. Ліканяча кров могла мутувати і в повний місяць я був не вовком, а гібридом
-Це як? -запитала Лара
-Це коли перевертень має якусь частину тіла вовчу, а якусь ліканську -відповів я - Я міг втратити контроль і вбити всіх на своєму шляху. Я їхав у саму глушину і там проводив повний місяць. В один повний місяць я теж мав поїхати, але Дарина була сама не своя. Саме в той повний місяць вона обернулася і мало не втратила розум. І в мене на шиї з'явилася мітка вартового
-А альфа ліканів? - запитала Лара
-Вони довго не виходили зі мною на зв'язок, а я не поспішав зв'язуватися з ними. Але потім їм сильно притиснуло її вбити, що я відповідно не зробив. Ось вони й почали діяти по-іншому. Викрадення дівчаток і було їхнім планом як заманити Дарину і вбити.  І в них це вийшло.
Далі ми мовчали, кожен думав про те, що я їм сказав
-Так, а чий же ти син? - запитала раптово Ніка, а я загадково посміхнувся.
-Мене б теж хотілося знати -промовила кохана за спиною. Я повернувся і подивився на неї, вона дивилася на мене не добрим поглядом. Значить чула
-Кохана, а тобі не казали, що підслуховувати не добре? -промовив я
-Милий, а тебе не вчили, що приховувати і брехати не добре? - проворкувала вона
-Ну як бачиш, не вчили -відповів я
-Ларо, не буде пігулки від голови? -промовила вона до Лари. Та лише кивнула і пішла в кухню. Я підійшов до своєї Ліси і обійняв її
-Вибач мене - прошепотів я їй, а вона лише пригорнулася до мене. Лара принесла таблетку і воду.
-Як Алан? -запитала лисеня, випиваючи таблетку
-А що з ним? -запитав я
-Вони з Дарою справжні -провірила Лара-Алан два дні вже як непритомний. Я боюся, як би він за нею не пішов.
-Я піду провідаю його -промовив я і попрямував нагору. Зайшовши до кімнати, побачив, що Алан лежить на ліжку. На вигляд ніби він спить. Мене привернуло сяйво на шиї. Підійшовши ближче, я побачив мітку вартового. Я розвернувся і пішов назад униз
-Він прокинеться. Тільки потрібно дати час вовку оклигати - сказав я, а всі не розуміючи на мене подивилися - У нього мітка вартового на шиї. Вона не дасть вовку померти, якщо відчуває, що справжня альфа жива, - і тут до мене дійшло, що я сказав, - Деніс-він на мене подивився: - А твоя мітка - не встиг договорити, як він до неї потягнувся
-Дивно. Раніше вона була як рубець від опіку, а зараз-Лара подивилася на неї
-А зараз вона блищить-і подивилася на чоловіка
-Невже Алекс живий? - промовив він із шоком в очах
-Будемо сподіватися-промовила Лара
Через день
Алан прийшов до тями, але геть відмовився від їжі, а тим більше виходити з кімнати. Все ніяк не міг змиритися з втратою пари. Ще через 4 дні я почув
- «Діне»-вовк усередині сіпнувся-«Діне»-знову покликав голос
-«Дарино?» - не повірив я.
- «Ні, тато Римський»-огризнулася та-«Не кому поки не кажи, що я жива»-попросила вона
-«Ти де?» - запитав я.
- «Там, де поки що безпечно»-відповіла вона-«Лікани не зупиняться»-промовила вона-«Будьте обережні»-і стало тихо.
-Дін ти чого зависаєш - запитала Ліра. Я моргнув кілька разів і подивився на неї
-Нічого лисеня, задумався - відповів і чмокнув у ніс. І тут ми почули крик
-Я сказав, залиш мене в спокої, - прокричав Алан і за кілька хвилин спустився Даня
-Знову не хоче спускатися? -запитав я і Даня похитав головою. Він уже кілька днів намагається вмовити Алана поїсти.