Глава 25

Дарина

-Що вона тобі сказала? -запитала я Даню.

-Їх тримають у якомусь ні то підвалі, ні то сараї - промовив він - Ніка сказала, що там сильно тхне ліканами, а коли їм приносять їжу, то чути запах аконіту з вулиці. Він не дає їм обернутися - ми з Діном переглянулися

-«Я, здається, здогадуюся, де вони», - промовив він мені ментально, - «Я був там лише один раз, і то по чистій випадковості. Мені потім від альфи дісталося"-промовив він і пішов до вікна

-«Де?» - запитала його. Він повернувся до мене обличчям і, дивлячись в очі, відповів

- «Аконітова ущелина»-промовив він-"Вони не дарма вибрали це місце. Кожен, хто заходив на ту територію, завдяки чистій випадковості потім залишався нанизаним на шипи. Вони хочуть заманити тебе туди"-промовив він і скривився

-Я знаю одне місце, де може бути аконіт, - почав Денис, - На кордоні трьох зграй - нашої, Нічних вовків і Диких. Його називають Аконітовою ущелиною. Потрапивши на шипи, перевертень гине болісно. Тоді, коли на вашу зграю напали, Дарино, твій батько їх туди вів. Після його ніхто не бачив.

-Значить завтра ближче до вечора підемо туди -проговорила я - Я і Дін відволічемо їх, ви виведете дівчаток -проговорила я, дивлячись на Діна.

-Дарино-було почав дядько, але я похитала головою. Здогадуюся, що він сказати хоче

-Ходімо спати, завтра буде важкий вечір - я розвернулася і пішла на верх. Позаду почула кроки, хлопці пішли за мною.

Алан

-Що вона тобі сказала? -запитала Дарина Даню

-Їх тримають у якомусь ні то підвалі, ні то сараї - промовив він - Ніка сказала там сильно тхне ліканами, а коли їм приносять їжу, то чути запах аконіту з вулиці. Він не дає їм обернутися-після цих слів Дарина з Діном переглянулися, явно про щось поглядами спілкуючись.

-Я знаю одне місце, де може бути аконіт - почав батько - На кордоні трьох зграй - нашої, Нічних вовків і Диких. Його називають Аконітовою ущелиною. Потрапивши на шипи, перевертень гине болісно. Тоді, коли на вашу зграю напали, Дарино, твій батько їх туди вів. Після його ніхто не бачив.

-Значить завтра ближче до вечора підемо туди, - промовила вона, - Я і Дін відволічемо їх, ви виведете дівчаток, - проговорила знову, вже дивлячись на Діна. Не подобаються мені їхні погляди.

-Дарино -було почав батько, але Дарина похитала головою

-Ходімо спати, завтра буде важкий вечір - розвернулася і пішла. Хлопці пішли за нею.

Вероніка

Перший день викрадення

Я почала приходити до тями і в ніс вдарив сморід, через який почало нудити. Я спробувала поворухнутися і збоку почувся голос.

-Хто тут?

-Не кричи - попросила я, бо від гучного голосу голова почала пульсувати. А в ніс ударив сморід - Ліканами смердить - бурчала я, намагаючись сісти

-Як тебе звати? -запитала вона мене

-Вероніка-відповіла я - А тебе?

-Еллі-відповіла дівчина і ми замовкли. За хвилин 5 знову почувся шурхіт, на що я від несподіванки заричала

-Та не ричи ти, ненормальна, і так голова гуде - почувся голос Крісті

-Кріс, ти чи що? -запитала здивовано я.

-Ні, тато Римський -огризнулася та.

-Чого ви розкричалися? - почувся голос Ліки. Зрозуміло, разом нас загребли - Фу, ліканами смердить - промовила вона, і ми з Еллі та Кріс захихотіли - Гі-гі-гі-гі, як смішно - уїдливо промовила вона - Чим нас накачали?

-Чим би не накачали, це не просто так - промовила я, намагаючись зв'язатися з Данею. Але не вийшло - Треба думати, як вибратися - сказала це і замовкла

-Я не відчуваю вовчицю-проговорила Кріс-І не можу докликатися Андрія-в паніці проговорила вона

-Я теж не можу Сашу покликати - почала панікувати Ліка. От дві істерички на мою голову. Одна Елії мовчки сидить

-Припиніть істерику обидві - рявкнула на них - Тільки її тут не вистачало - втомившись, проговорила я.

Ми на якийсь час замовкли.

-Еллі, у тебе є справжня пара? -запитала через якийсь час я. Цікаво стало до чого тут вона

-Я людина, - відповіла вона тихо, але ми почули, - Але так, нібито є, -промямлила під ніс вона...

-Нібито є? -хіхікнула Ліка - Якщо перевертень знаходить свою частинку душі, своє кохання, свою справжню пару він ніколи її не відпустить. Завжди буде поруч, і всіма силами буде її завойовувати. От скажи, є такий перевертень, який тебе всіляко завойовує? -запитала вона

-Так - відповіла я

-До нього тягне, хочеться провести все життя і бути щасливою, і страшенно злишся, коли біля нього ошиваються інші самки? -на що Еллі промичала щось незрозуміле - Значить він і є твоя пара -заключила Ліка

-Але я ж людина - пробурмотіла знову Еллі.

-У нас траплялося так, що перевертень знаходив пару серед людей, - промовила я, - Тож якщо ти йому місяцем дарована, то так воно і буде.

-Як тебе звати? -запитала Еллі Ліку

-Я Ліка - відповіла вона - Повне ім'я не казатиму, воно мені гидке - виплюнула цю фразу. О так. Навіть нам забороняє повним ім'ям називати.

-Я Еллі-промовила вона

-Скажу, що приємно познайомитися, але щоправда не в такій ситуації - хмикнула Ліка. За дверима почулися кроки. Ми напружилися і стали прислухатися. Двері відчинилися і зайшов чоловік.

-Ну що, прокинулися? -лячно оскалившись промовив він

-Що вам потрібно -напружено промовила я. Впізнаю сученя

-Ну-ну, не закипай-промовив він - Я вам не ворог

-Говорить перевертень, який перебуває у зграї ліканів - проворчала Ліка

-Анжеліко, не будь такою злою-почулося ричання

-Я не Анжеліка, я Ліка-гаркнула вона, на що перевертень підняв руки

-Як накажете, о велика-саркастично протягнув перевертень, на що дівчина лише пирхнула

-Навіщо ми тут? -запитала я. Тимур лише підморгнув і посміхнувся

-Скоро все дізнаєтеся, - сказав він, - Але що б не сталося, не вірте тому, що скажуть тут. Я принесу вам поїсти і води - сказав він і попрямував до дверей.