Глава 22

Алан

Через дві години ми приземлилися в аеропорту Ліхтенштейну. Ми з хлопцями вийшли з літака, а Дарина затрималася. Погода була похмура. Вдалині я побачив машину батька і близнюків. Вони ж стояли поруч і чекали на нас.

-Ходімо, на нас чекають, - промовив я і кивнув у бік машини. Хлопці мовчки пішли за мною.

-Привіт, сини, - промовив батько, - Як пройшов політ?

-Непогано - відповів я - Радше навіть швидко

-Я Денис, альфа зграї Радіан - сказав батько, повернувшись до хлопців - це мої молодші сини - кивнув він на близнюків - Андрій і Олександр

-Я Дін-відповів він-Права рука Дарини. Це Лірана моя пара - представив він її - А це Стівен і Річард - ті кивнули на знак привітання.

-А Дарина теж прилетіла? -запитав тато, і я кивнув - І де ж вона?

-Затрималася в літаку, - промовив я, і в цей момент Дара з'явилася на трапі. Вона подивилася на небо і плавно опустила погляд у наш бік.

-Дрібнота? -пролунав голос Сані. Його поруч не було, коли ми говорили за Дару-Даркаа-тепер уже, заорав він і рвонув до неї. Вовк усередині загарчав

-Апосум, чого ти розкричався? -запитав він його, і вони обійнялися - Я теж за тобою сумувала, Саша -промовила вона і обійняла у відповідь. А мені вона так не говорила.

-Ага як же, сумувала вона, - проворчав він, - Якщо б сумувала, приїхала б до нас. Мама на тебе дується між іншим - вони попрямували до нас

-Привіт сестричка-промовив Андрій і стиснув в обіймах, прошепотів щось на вухо

-Я теж сумувала-відповіла вона

-Племяшко, навіть не обіймеш свого дядька? -протягнув тато після чого Дарина підійшла до нього.

-Ще сльози пустіть-єхидно протягнув Саша

-Мало тебе, Олександре, я в дитинстві поровував -промовив Денис -Ну нічого, візьмуся я за тебе на тренуваннях - пригрозив він кулаком, а ми хихикнули

-Знайомтеся, це Дін -показала на нього Дарина, знайомлячи батька з хлопцями, хоча ми це зробили за неї - Його пара Лірана, це Стів і Річард -показала на останніх -а це Денис Ветлицький, альфа зграї Радіан і за сумісництвом мій дядько. Алана і Даню ви знаєте, а ці два близнюки - підійшла вона до них - Андрій і Олександр - наші молодші ідіоти

-Дуже приємно-промовила Ліра за всіх

-Ну що, поїхали? -запитав Денис. Ми мовчки кивнули і пішли до машин. Дарина сіла в машину батька на переднє сидіння. Ззаду сіли Даня і я. Машина почала заповнюватися запахом пари, і вовк усередині почав шкребтися.

-Дядьку, днями має прилетіти одна людина зі своєю парою, зможете підготувати до їхнього приїзду будинок в одній зі зграй? -запитала Дарина його одразу, що він навіть не встиг пристебнутися

-Звісно. У якій саме зграї? -уточнив він

-Підготуйте у двох якщо можна. А там як вони вирішать.

-А можна дізнатися ім'я цієї людини - запитав тато

-Мой пілот. Спарк Адженс і його пара Ганна Адженс-відповіла вона

-Вони перевертні - здивовано протягнув я

-Так

-А як вони були стільки часу без зграї - запитав батько

-Чому без зграї? -запитала вона - Вони були в моїй зграї. Там довга історія, якщо захочуть вони самі розкажуть.

-Хорошо, племіннику, я попрошу хлопців підготувати два будинки.

-Там ще новачки прибудуть -промовила вона ледь чутно, ніби хтось підслуховував -Іх теж треба розмістити

-Хорошо-відповів він

-Але будьте обережні -проговорила знову -Серед них виявлено щура - і подивилася на батька, на що він кивнув

-Я попереджу зграю, щоб вони були напоготові - відповів він і далі ми їхали мовчки

Уже на під'їзді до зграй Дарина раптом поставила запитання

- Як справи в зграї Нічних вовків?

-Як і завжди-відповів я-Чакають на свою законну альфу-промовив я і вона скривилася

-Дарин, а коли ти займеш пост свого батька? - запитав тато

-Я поки що не готова - відповіла вона відмахуючись. Ну ні крихітко, ти сама почала цю розмову

-Я 8 років це чую - промовив батько -Алан, звісно, гарний альфа, але зграї потрібна справжня спадкоємиця

-Я сказала, коли буду готова, тоді прийму пост - чітко вимовила вона з рикаючими нотками. Мій вовк сіпнувся від збудження. Чорт. Ми якраз заїхали на територію зграї. Кожен перевертень займався своєю справою. Діти бігали. Ми під'їхали до будинку, і тато заглушив машину. Двері будинку відчинилися і на порозі з'явилася мама. Я вийшов з машини і попрямував до багажника.

-Нарешті ви приїхали, - промовила мама і підійшла до нас. Батько підійшов і обійняв її

-Привіт, тьотю Лар, - промовила Дарина, коли вийшла з машини.

-Даринко, сонечко моє, ти приїхала - промовила вона і притягнула Дару в обійми. Вовк усередині ревниво зафиркав.

-Звісно, приїхала, -промовила вона, - Я так за вами сумувала, -протягнула жалібним голосом

-Якби це справді так було, то приїхала б набагато раніше, а не через 8 років-промовила мама, на що Дара скривилася

-Роботи занадто багато було - буркнула вона, а мама похитала головою

У цей момент з машин близнюків вийшли інші

-Тітонько Лар, це мої друзі, - сказала Дарина, вказуючи на них, - Це Дін і його пара Лірана, - вказала вона на перших, - А це Стів і Річард, - на що вони кивнули, - А це Лариса, - моя тітонька і Луна зграї Радіан», - промовила вона і замовкла.

-Мені дуже приємно з вами познайомитися, - сказала тітка й уважно подивилася на Діна, ніби вона його знає, - Ну що ж, ми стоїмо, ідімо вже в будинок, - сказала вона й попрямувала в будинок. Ми пішли за нею. Коли зайшли в ніс ударив запах їжі. Вовчиця всередині почала пускати слину.

-Так хлопці, зараз мити всім руки, і через 10 хвилин за стіл. Андрію, проведи екскурсію гостям і покажи їхні кімнати - сказала тітка, і Андрій кивнув. Я попрямувала до себе. Зайшла в кімнату й озирнулася. Так, за 8 років нічого практично не змінилося. Хіба що ремонт інший

-Мама вирішила, що ти вже виросла з того дизайну кімнати, і що новий ремонт тобі сподобається - промовив голос від дверей. Я повернулася і побачила Алана.