Глава 20

Того ж ранку

Алан

Я вискочив слідом за Дариною, але побачив лише чорну тінь, яка сховалася між дерев.

-Куди вона? -запитала Лірана явно нервуючи

-Не знаю -відповів я їй - Але я за нею -промовив і побіг слідом за парою. Через пару хвилин відчув присутність інших. Пробігши достатню відстань ми зупинилися і обернулися. Я почав озиратися і принюхуватися, щоб зрозуміти в якому напрямку бігти.

-Це що, кров'ю смердить? -запитала Лірана, і ми почали ретельно принюхуватися. Лірана почала рухатися вперед, де розташовувалися кущі, але її зупинив голос Дані

-Не йди туди, там аконіт -промовив він

-Аконіт? -перепитала вона

-Так. Для нас він небезпечний, що у вигляді пилу, що у вигляді рідини. Якщо вдихнеш або вип'єш - помреш. Не відразу, звісно, але неприємно і в муках.

І тут пролунав голос Дарини в голові

-«Я знайшла його», - промовила вона, - «Живий, але непритомний», - після цих слів Лірана розслабилася. За кілька хвилин вони з'явилися перед нами, Лірана почала до нас рух, але Даня її загальмував, а Дін на це рикнув

-Не ричи, не варто твоїй дружині дихати аконітом - промовив Даня, дивлячись на Діна. Стів підійшов до них і взяв Діна під другу руку

-Як ти тут опинився? -запитав він

-У нас щур - відповіла Дарина за нього. Ми на неї здивовано подивилися - Серед новачків є щур. Тому треба дивитися за кожним. А зараз йдемо додому, Діну треба прийняти душ, і випити нейтралізуюче-проговорила вона і ми попрямували додому.

Прийшовши додому ми розійшлися по кімнатах. Я пішов у душ і стоячи під струменем почав думати про все. Насамперед про те, що нам із Дариною треба поговорити про нашу парність. Вийшовши з ванни підійшов до сумки й дістав одяг. Потім пішов униз. Тут нікого не було, але в кухні явно хтось був. Принюхався і зрадів. Тихо зайшов у кухню, Дарина стояла до мене спиною і щось шукала в аптечці. Потім потягнулася за склянками.

-Що ти робиш - запитав її

-Дину потрібно випити цей препарат - промовила вона і продовжила капати, але вже в іншу склянку

-А другий кому? -Знову запитав

-Другий теж йому. Потрібно випити з інтервалом у півгодини-годину - сказала вона і накрила склянку кришкою, що не протікає, - Це він вип'є вже дорогою - сказала і, взявши одну склянку, пішла до Діна. Я пішов за нею і почув голоси

-Ти щось хотіла? -запитала її Лірана

-Дін у душі? -задала Дарина питання, але відповіді я не почув- Коли вийде нехай вип'є -знову почув я.

-Добре - послідувала відповідь і тихі кроки. Я вирішив поговорити з нею зараз, інакше потім можливість навряд чи буде. Я тихо підійшов до неї і взяв за руку

-Дарино, давай поговоримо - промовив я

-Зараз трохи не до цього - відповіла вона і почала звільняти руку із захвату, на що вовк почав протестувати. Я хотів сказати і не встиг, мене перебив Стів.

-Машина буде за півгодини, - сказав він, - Раджу прискоритися зі зборами, - сказав він голосно, щоб чули всі.

Дарина висмикнула руку із захвату і зайшла до себе, грюкнувши дверима. Вовк усередині почав протестувати і рватися за нею, вимагаючи закінчити розмову. Я подумки на нього гаркнув і пішов до себе. Не час, будемо вдома, там точно не відкрутиться.

Через пів години ми вже їхали в машині. Стів за кермом, Річард біля нього. Даня сидів із заплющеними очима, Дін із Лірою сиділи в обіймах, а Дарина про щось думала, дивлячись у вікно і ні на кого не реагуючи. Але потім усміхнулася якимось своїм думкам і прикрила очі.

Приїхавши в аеропорт, ми пішли до стійок реєстрації. Я з Данею йшли попереду, решта за нами. Коли ми вже наближалися до потрібної нам стійки, нас покликали

-А ви куди? -судячи з голосу говорила Ліра

-У сенсі куди, на реєстрацію - відповів я, обернувшись до них. Дарина глузливо на мене подивилася, піднявши брову

-А навіщо вам на реєстрацію, якщо ми летимо приватним літаком - насмішкувато протягнула Ліра. Хлопці ззаду почали сміятися. Я закотив очі і почав рух назад до них. Даня наслідував мій приклад. Ми підійшли до окремої стійки, де стояв агент із супроводу.

-Міс Ветлицька, раді знову вас бачити - промовив він

-Спасибі Джастін. Літак готовий? -запитала вона

-Звісно, міс. Пройдемо за мною - промовив він і показав на двері за спиною. Ми пішли за ним і вийшли прямо до посадкового автобуса. Проїхавши майже через всю посадкову смугу, ми під'їхали до літака. А він скажу я вам не маленький. На боці великими чорно-золотими літерами було написано назву компанії Дарини «NIGHT GOLD»
-Мне здалося чи я чула дзвін щелепи? -саркастично протягнула Дарина

-Ну що ти, подруго, не тільки ти це чула -вторила їй Ліра. Я фиркнув і пройшов ближче до трапа літака. Жестом дав зрозуміти, що дами мають пройти вперед.

-Джастін, підготуйте ще один літак -розпорядилася Дарина - Бажано на ім'я Брендона Коллінза. Він буде супроводжувати велику групу людей

-Я зрозумів міс Ветлицька, усе буде зроблено якнайкраще -промовив він і схилив голову?  Дарина кивнула і пішла всередину літака. За нею пішли і ми. Зайшовши всередину я ніби опинився в іншому вимірі. 

Ви не подумайте, що син багатих батьків ніколи не літав на приватних літаках. Літав звісно. Просто зовнішній вигляд салону був стандартним. А тут ніби зроблено все строго під замовлення.

-Ну що, розташовуйтеся -промовила Дарина. З кабіни пілота хтось вийшов

-Міс Ветлицька, радий знову вас бачити - промовив пілот і схилив голову

-Спасибі Спарк. Як сім'я - запитала вона

-Спасибі, вже набагато краще. Ганна кличе вас усіх у гості - промовив він

-Обов'язково приїдемо, Спарк, - промовила Лірана, - Ганнушці великий привіт від нас

-Обов'язково передам міс Сноу - промовив він і знову схилив голову

-Місіс Гроу-поправив Дін, а Спарк розуміюче кивнув і посміхнувся.