Глава 19

Територія ліканів

Еллі

Я прокинулася в якомусь підвалі, тут смерділо вогкістю. Я спробувала сісти, це вийшло лише з другої спроби. Голова гуділа, погляд не міг сфокусуватися через темряву. Збоку почувся шурхіт

-Хто тут?

-Не кричи - відповів голос. Судячи з нього, це була дівчина - Ліканами смердить - бурчала вона

-Як тебе звати? -запитала я її

-Вероніка-відповіла вона - А тебе?

-Еллі-відповіла я і ми замовкли. Через хвилин 5 знову почувся шурхіт, на що Вероніка заричала

-Та не гарчи ти, ненормальна, і так голова гуде - почувся ще один дівочий голос

-Кріс, ти чи що? -запитала здивовано Ніка.

-Ні, батько Римський -огризнулася та.

-Чого ви розкричалися? - почувся ще один голос - Фу, ліканами смердить - промовила вона, і ми з Нікою захихікали - Хі-хі-хі, як смішно - з'язвила вона - Чим нас накачали?

-Чим би не накачали, це не просто так, - промовила Ніка - Треба думати, як вибратися, - сказала вона і замовкла...

-Я не відчуваю вовчицю-проговорила начебто Кріс-І не можу докликатися Андрія-в паніці проговорила вона

-Я теж не можу Сашу покликати - почала панікувати друга

-Припиніть істерити обидві, - рявкнула Ніка, - Тільки істерики тут не вистачало, - втомлено проговорила вона.

Ми на якийсь час замовкли.

-Еллі, у тебе є справжня пара? -запитала через якийсь час Ніка

-Я людина, - відповіла я, - Але так, нібито є, -промямлила я...

-Нібито є? -хіхікнула дівчина - Якщо перевертень знаходить свою частинку душі, своє кохання, свою справжню пару він ніколи її не відпустить. Завжди буде поруч, і всіма силами буде її завойовувати. От скажи, є такий перевертень, який тебе всіляко завойовує? -запитала вона

-Так - відповіла я

-До нього тягне, хочеться провести все життя і бути щасливою, і страшенно злишся, коли біля нього ошиваються інші самки? -на що я промичала щось незрозуміле - Значить він і є твоя пара -промовила вона

-Але я ж людина - пробурмотіла я.

-У нас траплялося так, що перевертень знаходив пару серед людей, -промовила Ніка - Тож якщо ти йому місяцем дарована, то так воно й буде.

-Як тебе звати? -запитала я ту дівчину

-Я Ліка - відповіла вона - Повне ім'я не казатиму, воно мені гидке - виплюнула цю фразу вона.

-Я Еллі-промовила я

-Скажу, що приємно познайомитися, але щоправда не в такій ситуації - хмикнула вона. За дверима почулися кроки. Ми напружилися і стали прислухатися. Двері відчинилися і зайшов чоловік.

-Ну що, прокинулися? -лячно оскалившись промовив він

-Що вам потрібно -напружено промовила Ніка

-Ну-ну, не закипай-промовив він - Я вам не ворог

-Говорить перевертень, який перебуває у зграї ліканів - проворчала Ліка

-Анжеліка, не будь такою злою - почулося ричання

-Я не Анжеліка, я Ліка-прогарчала вона, на що перевертень підняв руки

-Як накажете, о велика-саркастично протягнув перевертень, на що дівчина лише фиркнула

-Навіщо ми тут? -запитала Ніка

-Скоро все дізнаєтеся -промовив він -Але що б не сталося, не вірте тому, що скажуть тут. Я принесу вам поїсти і води - сказав він і попрямував до дверей.

Що ж, це буде цікаво...

Дарина

Після того як ми дісталися додому, прийняли душ і почали збиратися в аеропорт. Я зайшла на кухню і відкрила шафу, де знаходилася аптечка. Дістала її і почала шукати флакон. Знайшовши його, взяла дві склянки і налила туди води. Після чого почала капати туди рідину з флакона

-Що ти робиш - почувся голос за спиною

-Діну потрібно випити цей препарат - сказала я і продовжила капати, але вже в іншу склянку

-А другий кому? -запитав Алан

-Другий теж йому. Потрібно випити з інтервалом у півгодини-годину - сказала я і накрила склянку кришкою, що не протікає, - Це він вип'є вже дорогою - сказала я і взявши одну склянку пішла до Діна. Зайшовши до нього, я побачила Ліру, яка збирала речі

-Ти щось хотіла? -запитала вона

-Дін у душі? -запитала її, і вона кивнула -Коли вийде нехай вип'є -і простягнула їй склянку.

-Добре- вона взяла її і пішла до тумби. Я мовчки розвернулася і вийшла з кімнати. Але не встигла дійти до кімнати, як мене зупинила чиясь рука

-Дарін, давай поговоримо - промовив Алан.

-Зараз трохи не до цього -промовила я і почала вивільняти руку із захвату. Він хотів ще щось сказати, але його перебив Стів

-Машина буде за пів години - сказав він - Раджу прискоритися зі зборами - сказав він голосно, щоб чули всі.

Я висмикнула руку із захвату і зайшла до себе, грюкнувши дверима. Вовчиця всередині почала протестувати і рватися назад. Я подумки на неї гаркнула і пішла до шафи збирати речі. Відчуваю цей політ буде важким.

За пів години ми їхали в аеропорт. Я дивилася у вікно і думала, як вчинити далі. Те, що вони викрали дівчаток, це не просто так. Вони потрібні як приманка. Значить готують пастку і впевнені в тому, що я в неї потраплю. Ну пограємо за вашими правилами.