Глава 10

-Вероніка - відповіла я, на що Дін здивовано на мене подивився.
-Так. Стоп. Я вже нічого не розумію. Звідки ти знаєш, як звали дівчинку? -Дін гальмував неймовірно.
-Від верблюда -огризнулася я -Ти мав рацію в тому, що я пов'язана з викраденою дитиною. Так, у мене було його видіння. І якщо зіставити твою розповідь і те, що бачила я, швидше за все, той малюк - твій рідний брат. А Вероніка ваша старша сестра.
-Але чому ти з ним пов'язана? -запитав Дін - І якщо це й так, то чому батьки не шукали ні мене, ні мого брата? І чому Вероніка не була викрадена? Наскільки я розумію вона теж альфа
-Я не знаю - відповіла я - Гаразд. Подумаємо над цим вранці. Пішли спати - сказавши це, попрямувала у вітальню.
Стів і Ліра так само спали. Дін підійшов до своєї пари і взяв її на руки.
-Я віднесу її до себе-тихо промовив він
-А не боїшся бути побитим? -усміхнулася я. У Лірани скажу вам удар відмінний. Та й техніка на висоті. Життя без зграї всьому навчить.
-Не боюся. Лисеняті варто звикати. Скоро вона з нашої спальні виходити не буде. А якщо й вийде, то тільки з міткою і вагітна - мрійливо протягнув Дін
-Звільни мене від вашого інтиму - скривилася я
-Я на тебе подивлюся, коли ти істинного знайдеш - посміхнувся він.
"Уже знайшла"-подумала я-"Але тобі знати не обов'язково". Але нічого на це не сказала. Розбудила Стіва і відправила його в кімнату. Вимкнула світло і пішла нагору. У кімнаті потормошила Ріка, який почав бурчати, і відправила теж спати. Прийняла душ, одягла футболку і провалилася в сон.
************************************
"Дарина"-шепіт-"Даріанна"-я відкрила очі. Знову галявина з квітами-"Прийди до мене! Ти повинна знати всю правду!"-прошепотів голос-"Поквапся! Я на тебе чекаю в Печері Істинних"-продовжувала шепотіти дівчина. Поляна замерехтіла і в очах потемніло.
***********************************
Я прокинулася в кімнаті. Знову цей сон і голос. Що ще за Печера Істинних? Про яку правду йдеться? Гаразд, розберемося.
Сіла на ліжку і прислухалася - у будинку тихо. Значить ще сплять. Подивилася на час - 8:30. Встала і попрямувала в душ. Підбадьоритися мені не завадить. Стоячи під струменем, в голову йшли думки. Для чого був викрадений Дін? Чому Алана не вбили і як він потрапив до дядька? Гаразд, усі питання вирішуємо в міру надходження. Вимкнула воду і замоталася рушником. Пішла в гардероб. Одягла домашні бриджі, футболку, волосся зібрала в пучок. Пішла в низ. Тут, звісно, нікого не було. На кухні взялася за сніданок. Зробила тісто на мафіни, потім залила у форму і поставила в духовку. Посмажила яєчню з беконом, нарізала салат. Заварила каву і коли розливала по чашках, на запах почали сходитися голодувальники.
-Доброго ранку, альфа - позіхаючи сказав Стів.
-Добрий-поставила перед ним тарілку і чашку.
-Дякую - відповів він.
-Ммммм які аромати. Навіть мертвого піднімуть. Доброго ранку, альфа, - промовив Річард, - А че це ти сьогодні сніданок готуєш? Де Лірана? -запитав Рік, але я не встигла відповісти. З другого поверху почувся крик
-ЯКОГО БІСА Я СПЛЮ В ТЕБЕ В КІМНАТІ, ГРОУ? -кричала Ліра-ЩО ЗНАЧИТЬ НЕ КРИЧИ? СТРАХ ВТРАТИВ? НЕ НАБЛИЖАЙСЯ ДО МЕНЕ!!!!!!!!!!!!!
-Ось вам і відповідь на ваше запитання хлопці - сказала я їм. І подумки запитала Діна- "Ти там в нормі?"
- "Все чудово. Ліра закрилася у ванні. Але це ненадовго"- відповів він
- "А чому у ванні?" - уточнила я.
- "Двері спальні зачинені на ключ"-відповів він - "Гаразд, я пішов приборкувати норовливу"
- "Щасти"- але на це нічого не відповіли.
-Мені цікаво що це було? - сказав Стів.
-Це було - терпець нашого Діна увірвався - сказала я.
-У сенсі? -не зрозуміли хлопці
-У прямому. Лірана справжня пара Діна - відповіла я їм. Шкода телефон у кімнаті. Цей вираз облич треба б закарбувати - Алло, Земля викликає інопланетян - плеснула я в долоні. Хлопці відмерли.
-Дін-мужик - вимовив Рік - Стільки часу перебувати біля пари і жодного разу не зірватися з міткою - це треба мати сталеві яйця. Поважаю-промовивши це він взявся за сніданок. Ми зі Стівом нічого не відповіли і теж почали їсти.

Алан
Я прокинувся на ліжку у своїй кімнаті в батьківського будинку. За вікном було темно, отже на вулиці ніч. Голова боліла, як після тижневого запою. У носі відчувався запах Дарини. Поруч із ліжком стояв стілець, але на ньому нікого не було. Спробував принюхатися, але вовк не відгукнувся. Встав із ліжка і вирішив піти перекусити. Тихо спустився вниз, у вітальні нікого не виявилося, та й узагалі тиша в будинку, отже, всі спали. Увімкнув у кухні світло, заглянув у холодильник.
-На плиті стейки і картопля. Салат у холодильнику - пролунав голос мами за спиною.
-Ти чого не спиш? - запитав її.
-Не спиться. Денис із Данею були на обході зграї, а я з близнюками біля тебе була. Заснули вони швидко, я не змогла.
-Що сталося? Нічого не пам'ятаю - взявши тарілку, сів за стіл.
-Ти знепритомнів. Даня з Андрієм занесли тебе в кімнату. Ти довго до тями не приходив. Думали лікаря викликати, але Даня сказав, що не варто і ти прийдеш до тями пізніше - сказала мама.
-Я пам'ятаю різкий біль у голові й те, як у мене в очах потемніло. А чому Даня сказав не викликати лікаря?
-Він комусь подзвонив і йому сказали це.
-Дарина була тут? -запитав я
-Ні, її не було - здивовано відповіла мама -А чому ти питаєш?
-Можливо це прозвучить дивно, але Дарина моя справжня пара -сказав це і подивився на маму. Вона посміхнулася
-Це чудово. Тепер зрозуміло, чому ти тоді на Максима зірвався. Думали бійка буде. Ми, звісно, сказали Діані з Дімою, що це просто братський захист. А воно ось як.
-Але як може бути таке, щоб брат і сестра були справжніми? Не зрозумів я.
-Алане, ти нам, як би це так м'яко пояснити - мама намагалася сформулювати думку.
-Я вам не рідний син? - запитай я прямо в лоб. Мама уважно на мене подивилася.
-Так, це так -не стала заперечувати - 28 років тому я носила під серцем дитину. Уже мали з дня на день почати пологи. Данилу було 2 роки. І на світ мав з'явитися Олексій. Але під час пологів малюк помер. За тиждень Денис пішов в обхід зграї і біля урвища вони побачили ликана, зі згортком у руках. Це була дитина. Лікана вбили, а малюка Денис забрав додому. Цей малюк був ти. Ми зробили все так, що ти народився на тиждень пізніше - мама заплакала, я підійшов до неї і обійняв - Ми хотіли тобі все розповісти, але не знали, як - плакала мама. Ззаду підійшов батько і притиснув маму до себе.
-Алане, не сердься на нас. Ми б ніколи від тебе це не приховали - сказав він
-Я не ображений. Не завжди батьки ті, хто народив, а й ті, хто виростив - підійшов до них і обійняв їх - А чому ім'я Алан, а не Олексій?
-Я коли тебе приніс, у тебе на руці з'явилося щось на кшталт татуювання, це було ім'я Алан - відповів тато.
-Алане, що б ти не вирішив, ми приймемо все - сказала мама, - і я думаю, Дарина має знати про те, що ви не рідня.
-Я знаю мам. Зовсім скоро вона про це дізнається - посміхнувся я - Батьку, а ти чого не спиш?
-Коли ти пов'язаний із парою не завжди поспиш спокійно - відповів і підморгнув він. Мама на це щось проворчала. Я посміхнувся. Скоро Дарина так само буде в моїх обіймах бурчати.
-На добраніч - сказав батькам і пішов на верх. На виході з кухні почув їхні відповідні побажання. У кімнаті ліг на ліжко. У кімнаті відчувався запах Дарини, але вже слабо. Звідки він тут узявся? Неважливо. Скоро наша спальня завжди буде просякнута нашими запахами. Вовк усередині задоволено заворочався.