Розділ 4 Штучна совість

Вектор повертається до шатлу, бо розуміє, що йти далі нема куди. Він починає роздумувати, що його чекає.

Роздуми Вектора:
Стільки всього сталося, але провал є провал. Алекс попереджав мене, що я не маю права провалити другу експедицію, і ось – не вдалося... Тепер мене чекають наслідки.

Вектор йшов, не озираючись. Дорога вела його тільки уперед, десь поблизу мусить бути шатл. Крок за кроком, хруст за хрустом снігу під ногами. Ймовірно, він уже сам не розумів, чи йде правильно, а DIGI останнім часом мовчала, ніби сміялася з нього. І чи то вдача, чи то доля, він дістається до шатлу.

– Ось я знову тут. Якщо повернуся, мене, ймовірно, ліквідують. Це засмутить майстра Віктора… чого не хотілося б.

Вектор уже відвертається від шатлу і готується піти, але зупиняється.
– Ні… бо ви самі казали: «Вектор, ти був створений, щоб допомогти людям на Атласі і врятувати Землю. Якщо з тобою щось станеться, я цього не витримаю». Я виконую свою ціль створення, хоча б спробую.

Вектор заходить у шатл.

– З поверненням, капітане! – привітала Аврора.

Вектор сідає за центральне крісло. Сніг із нього трішки висипається, от-от він покине цю планету. Опускається монітор перед ним.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Увага!
Ви точно хочете покинути планету?
В шатлі 1 кібер–агент з 5
Так | Ні
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

– Так! Вони вже не повернуться, – сказав Вектор.
– Прийнято! Агенти, займіть свої місця! – оголосила Аврора.

Шатл увімкнувся сильним гудінням. Вібрація охопила все тіло. Реактивні двигуни спрямувалися вниз, з легким поштовхом відштовхнули шатл, потім повільно повернулися у звичне положення. Шасі прибралося. Кожна секунда віддаляла шатл від Землі. Вектор дивився в ілюмінатор і далеко побачив кроваве місто, з якого росли велетенські червоні нарости.

– Аналіз: Загублена столиця – епіцентр хвороби, найнебезпечніше місце на Землі.
– Аналіз тривав: Помилка!

Пройшовши крізь хмари засніженої Землі, планета вже не була видима. Через кілька хвилин шатл опинився у найтемнішому місці світу. Космос був поруч, і Вектор повернеться… але чи його чекатимуть?

Шатл докується в ангарі. Двері відкриваються, і мертва тиша наповнює простір. Це не нормально – завжди тут працювали, а тепер усі мовчать. З коридору чути асинхронні кроки, які немов зливаються з тишею й кричать: «Біжи!»

Прибуває кілька солдатів зі зброєю. Вони одразу наводять її на Вектора.
– Вектор, підніміть руки! І ставайте на коліна! Інакше пристрелимо! – крикнув один із солдат.

Вектор повільно піднімає руки і стає на коліна. Солдати пропускають Олівера з натовпу.

– Не випускайте його з прицілу, хто знає, що він може зробити – каже Олівер.

Олівер підходить до Вектора.
– Що ж, Вектор, розкажи, як ти цього разу провалив завдання?
– Я разом з іншими агентами був відправлений на експедицію для збору корисних матеріалів. Під час завдання на нас напав Редмун. Мені важко було впоратися з сутичкою. Потім ми прибули на ворожий склад, і нас атакували люди, які не називали себе піратами. Вони забрали зброю, а потім відпустили нас. Я повернувся сюди.
– Хм… А ти нічого не упустив?
– Ні, сер!
– А DIGI мені чітко сказала, що під час завдання ти порушив протокол!
– Це була ситуація, у якій діяти за протоколом було неможливо.
– Ти ще будеш виправдовуватися? Жоден агент не повернувся, а через твою непокірність страждає Атлас! Ця експедиція принесла нам збитки!
– Я діяв за інструкціями, які були у мене закладені.
– Можливо, але ти вже сильно відрізняєшся від колишнього себе. Ти багато часу витрачаєш на роздуми, що погіршує ситуацію. Раніше ти одразу давав накази, реагував і чітко слідкував протоколу.
– Але я все одно намагаюся виконувати накази.
– Погано стараєшся!
– А як потрібно було поступити у тій ситуації, коли людина казала, що вона не пірат, а я знаходив причину її вбити, щоб зберегти життя?
– Ти мусив убити! – Олівер легенько стукає по голові Вектора. – У твоїй базі зазначено, що є хтось крім піратів?
– Ні, але Майстер Віктор…
Олівер його перебиває:
– Майстре Віктор не був на Холодній Землі, він не знає, як усе там влаштовано. А я знаю, бо регулярно перевіряю звіти DIGI. Тому провина твоя – не виправдовує тебе!

Вектор мовчить.
– Вибач, Вектор, але продовжувати довго не можу. Твоя непокора ставить Атлас під ризик. Я прийняв рішення списати тебе. Мені шкода. На початку служби ти давав великі надії, але зараз ти загроза для Атласу.

Олівер жестом показує розправитися з Вектором, а потім додає:
– Коли ти отримав свободу у своїх діях, одразу почав нести загрозу. Дай людині все – і вона погубить себе і інших. Забери у неї свободу – і вона виживе. Машина не виняток.

Олівер іде.

Солдати підходять до Вектора, хапають його за руки і дістають дивний планшет. Вектор намагається вирватися.
– Надішліть підкріплення! Помічений супротив при затримці! – оголошує DIGI.

Вектор витягує одну руку з хвату, одразу б’є ніс солдату. Інші солдати дістають зброю, ціляться. Вектор бере солдата справа в захват, використовує його як заручника. Решта солдатів тримають Вектора під прицілом, але не стріляють. Тим часом Вектор зі своєї правої руки розливає на обличчя солдатів Огма Р.

– МОЇ ОЧІ! – кричить один із солдатів від болю.

Поки вони були осліплені, він скрутив голову захопленого солдата, кинув його на землю, забрав зброю й застрелив лежачих солдатів. З коридорів чути підкріплення, і тоді вони вистрілюють у Вектора шокером. Він падає на коліна.

– Швидко! Його треба знешкодити! – каже один із солдатів.

Вони притискають Вектора до землі. Один бере планшет із землі і підключає його до голови Вектора.
– Розпочинаю від’єднання від системи! – доповідає солдат.