Розділ 3 Інстукція для спуску у пекло

Кожен крок Вектора наближав його до експедиції. Постійно виникав ефект дежавю: ті самі коридори, ті самі двері. Це повторювалося знову й знову, але він щоразу повертався туди, звідки прийшов. Вектор приклав руку до сканера – двері відчинилися. Коли він зайшов, його одразу зустріли робітники, які почали накладати на нього захисні пластини, поки він рухався. Реакції від нього не було – це вже увійшло у звичку. Потім він підійшов до віконця, де чоловік видавав зброю. Вектор узяв її на ходу, після чого прибув до залу, де вже в шерензі стояли чотири кібер-агенти: IX–326C, IX–894B, IX–956B і IX–046C. Вектор став у кінці шеренги й чекав.

Із коридору долинало ехо кроків, що ставало дедалі голоснішим. Звідти прибув інструктор. Він був одягнений у військову форму і приховував обличчя. Ставши перед кібер-агентами, кілька секунд уважно їх розглядав.

– Вітаю вас, кібер-агенти! Сьогодні у вас експедиція з метою пошуку корисного вантажу або виживших.
– Вас буде відправлено в зону номер 3 – Зону Бунтівників. Тому будьте готові зустріти ворогів. Ця зона дуже близько до зони 4 – зараженої зони. Не відходьте від шатлу далі, ніж на два кілометри.
– Пріоритетні ресурси: абрій, Огма Р – вона ж «Огма-ретум». Також ліки, які ще придатні. Особливо антидот від проторізу – «Астульпофініл».
– Як поводитися з вижившими? Насамперед перевіряйте їх на зараження за допомогою «Пролентоскопа». Введіть його в ліктьову вену й подивіться показники. Якщо людина заражена – введіть антидот і доставте до шатлу. Якщо здорова – робіть те саме, але без антидота.
– Пірати. Як їх розпізнати? Вони завжди добре озброєні. Пам’ятайте: якщо вам хтось погрожує – ліквідуйте його без вагань.
– DIGI буде вашим навігатором, а командиром – кібер-агент VE–001A, або Вектор.
– Вільно! Можете сідати в шатл №53. Бажаю успіхів!

Інструктор пішов. Вектор рушив до стоянки шатлу, а інші агенти пішли за ним. Раптом до нього зателефонував Віктор. Вектор зупинився, а разом з ним – і агенти. Він жестом наказав їм іти далі, не чекаючи. Усі четверо продовжили рух, їхні синхронні кроки створювали напружену атмосферу. Вектор прийняв дзвінок.

– Щось не так? – запитав Вектор.
– Ні, усе добре. Хотів дізнатися, у яку зону ти летиш, – занепокоєно сказав Віктор.
– У зону 3. Є ризики.
– Ясно… Послухай, будь уважний і думай, у кого стріляєш. Повір, не всі такі погані, як диктує твій протокол.
– Чому? Усі пірати загрожують не тільки Атласу, а й невинним вижившим.
– Усе не так просто. Атлас не розповідає всього. І запам’ятай: світ неможливо поділити на чорне і біле.
– Гаразд. Але якщо вони не загрожуватимуть мені…
– Добре, – з полегшенням сказав Віктор.

Вектор легким бігом наздогнав агентів. Вони прийшли до реактивної пускової установки. Усюди ходили працівники, їхні розмови змішувалися з гулом техніки, створюючи атмосферу робочого хаосу. Вектор із агентами зайшли до шатлу. Там було п’ять сидінь – дві пари з боків і одне спереду по центру. П’ятеро працівників чекали на них. Кожен агент сів на своє місце. Працівники провели фінальну діагностику, після чого прибули вантажники, які завантажили два ящики боєприпасів. Завершивши перевірку, усі покинули шатл. Перед Вектором зі стелі спустився монітор.

– Перевірка готовності! – оголосив DIGI.
– Реактивний пуск?
– Готово! – крикнув робітник.
– Система навігації «Аврора» налаштована?
– Працює справно!
– Баки заповнені?
– На всі сто!
– Усі кібер-агенти готові? – запитав Вектор.
Агенти дали знак готовності.
– Так! – підтвердив Вектор DIGI.

Після всіх перевірок установка почала відтягувати шатл назад. Важке гудіння й тертя наповнили ангар. Два бокові двигуни засяяли синім, який поступово став білим. Сидіння автоматично зафіксували агентів, Вектор натискав кнопки на підлокітниках і підтвердив запуск.

– Негайно всім відійти від місця запуску! – оголосив DIGI.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Оголошення Аврори! 
Запуск через п'ять!
4!
3!
2!
1!
ЗАПУСК!!!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Пускова установка відпустила шатл. Глухий металевий звук рознісся по ангару. Двигуни спалахнули світло-синім полум’ям, яке створювало потужний, майже свистячий гул. На величезній швидкості шатл узяв курс на Землю. З кожною секундою він ставав меншим, зливаючись із зірками. Але серед них було одне світло – зайве.

У шатлі.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Повідомлення від Аврори!
Ви увійдете в мезосферу
Через: 1 годину і 13 хвилин
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Вектор стежив за показниками шатлу, але час від часу дивився у ілюмінатор. Космос здавався вільним і безмежним. Та чи це справді важливо? Він не милувався – він просто фіксував факт існування цього виду.

Аналіз:Майстер Віктор наголошував, щоб я не поспішав стріляти у піратів. Але чому? Я часто бачив, що саме вони атакують першими. Він сказав, що світ не поділяється на чорне і біле… Отже, все складніше. Але звідки він може знати, якщо завжди був на Атласі?..
Аналіз триває... Помилка.

Земля ставала дедалі більшою. Шатл зменшувався до піщинки. Під ним розкривався мертвий холодний пейзаж – нескінченні снігові долини. Далі з’явилися руїни міст: хмарочоси, що колись торкалися неба, тепер лежали в снігу, торкаючись холодної, бездушної землі.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Повідомлення від Аврори!
Ми йдемо на посадку!
Усім агентам підготуватися!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Шасі торкнулися снігу. Різка зупинка викликала поштовх. Двигуни стихли. Зовні ревів вітер, ніби протестуючи проти незваних гостей. Агенти підійшли до дверей. Коли ті відчинилися – у середину ринув морозний вітер, покривши їхній корпус білими візерунками. Здавалося, сам вітер намагається прогнати їх звідси.