Акт I Вектор! Зміна напряму! Розділ 1 Провал

Атлас.
Цей крейсер вічно кружляє навколо Землі. Його огортає тиша космосу, а людство ховається тут від катастрофи. Та чи прийде порятунок? Чи з’явиться він звідти, звідки ніхто не чекав? Бог? Ні. Бог покинув людство, коли воно найбільше потребувало його.

Чи зможуть люди врятувати себе і свою планету? Давай зазирнемо в цей технологічний хаос.

– Увага, працівники! DIGI повідомляє: шатл кібер-агентів №41 прибуде за три хвилини! Негайно займіть свої робочі місця та очікуйте шатл!

Оголошення розкатом прокотилося ангаром. Металева підлога загриміла від кроків, повітря наповнилося шумом метушні та напруженого стресу.

Крізь безмовність космосу прорізався шатл. Лише його рух порушував тишу. Наближаючись до штучного супутника Землі, він здавався дедалі дрібнішим.

Коли він сів на стоянку, звук удару по металу пройшовся ангаром, викликавши легкий поштовх під ногами. Перед дверима вже чекали люди. І щойно вони відчинилися, назустріч вийшли п’ятеро роботів. Їхні лиця ховалися за затемненим склом, крізь яке світилися очі – мов фари. Броньовані пластини на їхніх тілах подекуди були пробиті чи деформовані. Люди миттєво розійшлися, звільняючи дорогу. Роботи рухалися повільно й важко, їхні кроки гучно стискали метал підлоги. А коли вони відійшли, працівники, мов механіки Формули-1, кинулися до роботи. Швидкість – понад усе.

– Кібер-агенти, проходьте на технічне обслуговування! – пролунало в коридорі.

Їх сканували системи, замінювали пошкоджені пластини прямо на ходу. Агенти йшли рівно, ніби не помічали жодних маніпуляцій. Потім їх продезінфікували – запах антисептика швидко розлився по повітрю. Краплі рідини стікали з броні, поки вони наближалися до віконечка з металевою решіткою, де кожен по черзі здавав зброю.

Черга дійшла до агента з червоними смугами на броні. Його номер – VE–001A. Але він зупинився.

– Вектор, чому стоїш? Рухайся! – гаркнув охоронець.

Вектор різко повернув голову, після чого підійшов до віконця. Там сидів чоловік у кімнаті, залитій м’яким жовтим світлом. За його спиною височіли шафи зі зброєю. Вектор подав йому свою зброю. Чоловік довго оглядав її з усіх боків і невдоволено зітхнув.

– Вектор, я ж просив тебе не перегрівати зброю, – роздратовано сказав він.
– У протоколі нічого про це не сказано, – холодно відповів Вектор.

Охоронець ліктем штовхнув його в спину, примушуючи йти далі.
– Я сказав – рухайся! – гнівно кинув він.

Вектор підійшов до великих металевих дверей. Збоку була панель. Він приклав до неї долоню, й одразу почувся електронний скануючий звук.

– Визначення особи... кібер-агент VE–001. Доступ надано.

Двері важко й повільно розійшлися, відкриваючи нескінченні холодні металеві коридори. Вектор увійшов усередину.

– Аналіз: у вільний час кібер-агенти мають право пройти на доповнене техобслуговування, тренувальні полігони або патрулювання.
– Аналіз тривав: 0.34 секунди.

Його важкі кроки породжували грубе відлуння, що котилося коридорами. Темряву розбавляло лише тьмяне синє світло.

Раптом Вектор побачив людей у костюмах біозахисту – вони вели жінку.

– Будь ласка, відпустіть! Я не заражена! – у сльозах благала вона.
– Усе гаразд, громадянко. Як тільки переконаємося, що ви здорові, одразу відпустимо, – намагався заспокоїти один із них.

Жінка вирвалася й побігла коридором.

– Аналіз: суб’єкт у стані страху. Ймовірно, фобія або панічна реакція. Для безпеки Атласу необхідно допомогти лікарям, аби уникнути ймовірного розповсюдження хвороби.
– Аналіз тривав: 0.47 секунди.

Вектор став на її шляху, перегородивши дорогу. Його хватка не залишала шансів на втечу.

– Громадянко, ви зобов’язані пройти медогляд на інфікування Проторізом.

Жінка глянула йому прямо у вічі. Світло відбивалося в сльозах, її погляд міг би розчулити будь-кого. Але Вектор залишався незворушним.

– Ти не розумієш, вони… – почала вона благально.

Лікарі наздогнали, швидко схопили її й затулили рот. Жінка намагалася кричати крізь долоню, сльози текли по обличчю.

– Дякуємо вам, – кинув один із лікарів Вектору.

Вони повели її далі. Ще довго коридорами лунав її крик. А Вектор просто рушив далі.

Коридори зливалися в нескінченний цикл металевих стін і кроків. Час від часу він помічав обличчя інших людей, та вони нічого не значили для нього. У системі з’явилося повідомлення від DIGI:

– Кібер-агент VE–001A! З вами бажає поговорити голова експедиційних місій, Бакстер Алекс. Він чекає у своєму кабінеті.

Повідомлення повторили двічі.

– Аналіз: Алекс ніколи не викликає без причини. Ймовірно, це пов’язано з провалом останньої місії. Необхідно поспішити, інакше наслідки погіршаться. Майстер Віктор буде незадоволений.
– Аналіз тривав: 0.45 секунди.

– Слухаюсь!

Після цих слів Вектор миттєво змінив напрям. Його кроки стали швидшими. Він мав наказ. А порушення протоколу завжди каралося.

Незабаром Вектор зупинився перед дверима кабінету Алекса. Постукав. Камера на стелі повернулася в його бік, і двері відчинилися.

Алекс сидів за столом. У кабінеті висіли фотографії холодної планети, поруч – купи папок і карт. На столі розкидані документи. Алекс тримав кілька в руках, звіряв їх. Побачивши Вектора, відклав папери й жестом запросив сісти.

– Вектор, нарешті. Як думаєш, навіщо я тебе покликав? – він склав руки й сперся на них.
– Ви хочете обговорити результати моєї експедиції, – відповів Вектор, сідаючи.
– Вірно. Твій аналіз справді нового рівня. Віктор добре попрацював.

Алекс подав йому кілька документів. Вектор швидко переглянув їх, розклав перед собою й вирівняв.

– Подивись уважно – і все стане зрозуміло, – промовив Алекс і взяв у руку кружку кави.