32. Мирослава. Спонтанне фото

"А що, ти хотіла б сама обирати мені білизну?" — відповів він питанням на питання.

“Ну, якщо в чоловіка є наречена, то вона має цим займатися!” — тут же написала я. 

"Тоді замов мені боксери. Або купи десь", — здається, він насміхався наді мною. 

“От куплю тобі чоловічі стрінги, тоді ти не будеш більше кепкувати з мене!” — пригрозила я. 

"Тоді буду просити Олю, не проблема", — відповів він. 

“Ну, тоді з Олею і йди в кіно… Певно, тобі не терпиться залізти до неї в ліжко! — написала я. — І їй так само!”

"Я міг би залізти їй в ліжко чорт зна коли. Але вона мене не цікавить", — відповів він. 

“Тоді я хочу сама обрати ресторан для нашого весілля! Надішли мені варіанти, а я напишу, що мені до вподоби!” — мені хотілося дати зрозуміти тій Олі, яка явно розкатала губу на Павла, що їй обломиться…

"Ти ж казала, що тобі все одно?" — запитав Павло.

“Я передумала. Все ж це моє весілля, а не Олі. Думаю. у нас кардинально різні смаки!”

"Добре. Я пришлю тобі ті варіанти, які я сам підбирав, може, тобі сподобається щось з цього", — написав він і прислав декілька посилань на заклади.

А потім він додав:

"Мені здалось, чи ти ревнуєш?" — і поставив смайлик.

“Нічого подібного, — поспішно відповіла я. — Абсолютно не ревную. А ресторани зараз гляну і за кілька хвилин напишу, що мені сподобалося найбільше!”

"Шкода, а я вже губу розкатав", — відповів Павло і поставив смайлик. 

“То ти спеціально вирішив мене спровокувати? Даремно, ой, даремно, ти ходиш по тонкій кризі…” — я поставила “сердитий” смайлик. 

"Це не було спеціально", — він поставив смайлик, який закочує очі.

“Тобі доведеться спокутувати свою провину!” — підіграла я. Мені подобалося таке жартівливе напівлистування-напівфлірт. 

"Можу спокутувати поцілунками. Я добре цілуюсь. Хочеш?"

“До речі, про поцілунки, ми мали потренуватися перед весіллям, ти пам’ятаєш?” — запитала я. 

"Можемо сьогодні потренуватися. Ну, почати", — написав Павло і додав смайлик, який грайливо усміхається. 

“Добре, я тільки за, — відповіла я, радіючи, що він уже не думає про ту Олю. — Коли повернемось із кіно, займемось цим…”

«Чекаю з нетерпінням», — це він написав вже не зі смайликами.

Я відчула хвилювання від самої думки, що ми будемо цілуватися сьогодні ввечері. Тепер я весь день буду про це думати…

Поскільки я якраз збиралася в салон і обирала, яку сукню вдягнути, то стояла перед шафою в самій білизні. Чомусь  саме цієї миті мені захотілося подражнити Павла, я зробила селфі в дзеркалі і відправила йому. А потім мені стало соромно за такий вчинок, і я швидко вийшла з мережі.  Ще подумає. що я теж закохалася в нього…

Але мені одразу прийшло сповіщення про вхідне повідомлення, і я не сумнівалася, що це Павло.

Я не втрималась і відкрила його, звичайно ж, воно було від Павла. 

«Це жорстоко, завести мене так, коли я на роботі», — написав він і відправив мені ще селфі обличчя, де він дивиться прямо в камеру таким поглядом, 

“Нічого, вважай це випробуванням на силу волі, — написала я.  — Якщо знову прийдеш з помадою на сорочці, значить випробування не пройшов!”

«Ти мені за це сама залишиш слід на сорочці», — написав він у відповідь. 

“І не шкода сорочок, вони дорого коштують, — підіграла я. — Можу залишити слід прямо на тобі!”

«Мені доведеться зараз в душ йти прямо в офісі, от, Мирославо…» — він долав смайлик, що сміється.

“Це корисно для здоров’я, головне, Олю з собою не брати, — відповіла я. — Бо  я про все дізнаюсь, і тоді поцілунків не буде!”

«Я не хочу тобі зраджувати, взагалі нікого, крім тебе, не хочу…»

Я зрозуміла, що жарти закінчилися, і це він вже написав серйозно, тож і сама відповіла серйозно:

“Я знаю. Теж не хочу зраджувати тебе…”

«Ти дуже красива і спокуслива в тій білизні… я не жартував про душ насправді… Дуже завівся від однієї фотки.»

“Вибач, може, ця фотка була зайвою, — я трохи засоромилася, бо справді це був спонтанний і якийсь дитячий вчинок. — Але мені хотілося підняти тобі настрій…”

«Підняла, і не тільки настрій. Тепер треба б його опустити», — він знову додав смайлик, що сміється. 

“От, ти умієш знайти підтекст там, де його немає… Добре, я побігла, бо вже запізнююсь у салон…”

"Біжи. До вечора, Мирославо."

 “До вечора”, — відповіла я і поглянула у дзеркало. Побачила, що на обличчі розпливається задоволена усмішка. Здається, у цьому змаганні з Олею я перемогла…