21. Павло. "Якщо зрадив - не кохав"

Я був дуже розгніваний. Всередині все кипіло від того, що вона продовжувала спілкуватись з ним. І кохала, певно. Певно, все ще кохала. Хотіла, щоб він їй все "пояснив"? А може, він вже "пояснив"?

— І як, пояснив? — я намагався, щоб мій голос звучав байдуже, але мене буквально розривало від ревнощів.

 — Так, — вона кивнула. Її губи були вперто стиснуті.  — Ми розібралися з усім. 

— Ти дурепа, — я підтис губи, пробубонівши ці слова. Все ж виходив з себе. Бляха, як мене злив той придурок.

 — Дякую за комплімент, — іронічно відповіла Мирослава.  — Що тепер? Виженеш мене?

— Він тобі зрадив, він тебе не кохав, а ти з ним "розібралась". Як це взагалі? І до чого ви договорили? — ну все, мене понесло. Тепер вже мої ревнощі, певно, були очевидні.

 — Тебе це не має обходити, — сказала Мирослава. схрестивши руки на грудях. — Я пообіцяла, що два місяці житиму в тебе, але не обіцяла. що не буду ні з ким листуватися!

Мені хотілося впитись в її губи поцілунком зараз. Не з ніжності, а просто щоб вона замовкла, так мене злило все, що я чув. 

— Ти моя наречена, тож мене це стосується, ще й як. Він тебе не кохає. Не ведись на ці солодкі промови. Йому твої гроші треба. 

— А ти мене теж не кохаєш, — тихо сказала вона. — Правда, я не знаю, що тобі від мене треба…. Я почуваюся якимось піддослідним кроликом! Думаєш, мені комфортно так жити?

Я міг би вигукнути їй, що вона помиляється. Але розумів, що це ні до чого не призведе. Гнів пішов, коли вона перестала говорити про свого придурка. 

Я взяв її за обпечену руку і торкнувся неї губами, ну, не на місці рани. Це було не зовсім те, чого б я хотів, але мові тіла я не міг заборонити промовляти всі ті слова, які я не міг сказати їй прямо. Коли торкнувся губами її руки,  поглянув на її обличчя.

Вона дивилася на мене з сумом, але вже без гніву. 

 — Я заплуталась у цьому всьому, — злетіло з її губ. 

— Він тебе не вартий. Не повертайся до нього, — все ж сказав я. Серце забилося часто. Це не було зізнання, але все одно у мене було враження, що я надто очевидно показував всі свої почуття. 

 — Ти думаєш, він знову обманює мене? — спитала вона з сумнівом. 

— Якщо він зрадив раз, то зрадить знов. І взагалі, якщо зрадив — не кохав. А раз не кохав, нащо він тобі? — я не відводив погляду від її очей.

 — Він сказав, що зробив це мені на зло. коли дізнався. що я виходжу заміж, — пробурмотіла вона. 

— Він обманює, — не погодився я. — Ти ж збирала речі. Я знаю, ти з ним втекти хотіла. І він це знав. То ж не був твій вибір — виходити за мене заміж спочатку.

Здається, мої слова похитнули її впевненість. Мирослава зітхнула, і її очі наповнились сльозами. 

 — Я думала, він усе ще кохає мене, — тихо сказала вона. 

— Коли чоловік кохає, він не ляже в ліжко з подругою тієї, яку кохає, я тобі це гарантую, — я зітхнув і обійняв її. Без підтексту, просто пригорнув до себе, щоб вона могла поплакати в моє плече. 

 — Все моє життя так змінилося, і я не знаю, що буде далі… — схлипнула вона. 

— Все буде добре, — я погладив її по волоссю, як дитину. — За два місяці станеш самостійною, як і хотіла. І тоді вже сама вирішуватимеш, що і як робити. Ніхто не буде тобі вказувати.

 — Справді? — вона підняла заплакане обличчя і поглянула мені в очі. — Але ти не схожий на людину, яка робить щось просто так. нічого не вимагаючи навзамін…

— У мене буде ці два місяці, — я знизав плечима. — Мене влаштовує.

Якщо вона після двох місяців не передумає, в будь-якому разі, я б не став її тримати силою. Мені дійсно підходив цей варіант. Хоча я хотів дитину, це правда. Хотів, щоб у нас була дитина. 

Я зітхнув, відвівши погляд...

Продовження -  завтра о 18.00!

Додавайте книгу "( Не) кохана наречена" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.