19. Павло. Перша ніч разом

Я хвилювався. Це вже було схоже на побачення. Готувати як-не-як я все ж вмів. Недарма стільки років жив сам. 

Тому вирішив приготувати лазанью. Вона легко готувалась і виходила в мене смачно. 

Я розставив все на столику перед телевізором, дістав пляшку вина. Це мав бути наш перший вечір разом і я хотів, щоб Мирослава його запамʼятала. Все ж, я хотів, щоб вона зацікавилась мною, так, саме це було моєю метою на цей місяць.

Я пішов нагору і спочатку прислухався, що там відбувається, ну, в спальні. Але там було тихо. Я обережно прочинив двері і побачив Мирославу на ліжку. Вона лежала з заплющеними очима, схоже, спала.

Я підійшов ближче і побачив у неї в руці мобільний. Він був заблокований, але на ньому було видно останнє повідомлення:

"Добре, кохаю тебе", — було написано там. А підпис був "Артем".

Мені одразу стало якось боляче. Я навіть не думав, що мені буде так боляче. Я знав, що вона закохана в того придурка, але навіть припустити не міг, що вона з ним листуватиметься після того, що він зробив.

Було велике бажання забрати її мобільний і заблокувати гада. Але так не можна. Я не хотів її ні в чому обмежувати, бо вона погодилась на мої умови.

Я пішов в душ, сподіваючись, що це допоможе зняти напругу, але не вийшло. Тоді, коли вийшов, обережно переклав Мирославу під ковдру і заліз під неї сам. 

Вона міцно спала і я підсунувся ближче до неї, майже впритул. Але не торкався. Відчував аромат її шампуню, парфумів, все це змішувалось у щось дуже приємне. 

Я все ж божеволів від неї. Але я не міг їй цього навіть сказати. 

Так і заплющив очі. Певно, це буде болючих два місяці…

***

Коли я прокинувся, то відчув важкість на плечі. Розплющив очі і побачив, що Мирослава всім тілом пригорнулася до мене і її голова лежала саме у мене на плечі. Тіло миттєво відреагувало. Серце забилось так часто, як ніколи. Вона раптом поворухнулась. Моя друга рука лежала в неї на талії. Я різко заплющив очі, ніби я сплю. 

 — Котра година?  — запитала вона, одразу відсторонившись від мене.  — Ти спиш? 

— Ммм? — я ліниво розплющив очі. — Ти чого кричиш? 

— Я проспала вечерю? — запитала Мирослава вже тихіше. 

— Ага, — я кивнув. 

— Вибач, треба було мене розбудити, — вона почервоніла, не дивлячись на мене. 

— Та нічого, — я знизав плечима. — Ти втомилася, це був важкий день. 

 — Так, — вона зітхнула. — Це все доволі незвично…

— Я піду в душ, — я відвернувся від неї і встав з ліжка. Я був в одних шортах, і так ледь змусив себе їх вдягнути, щоб вона не передумала зі мною спати. 

Треба було привести себе в порядок. Я був настільки збуджений, що міг зробити чи сказати щось не те. А лякати Мирославу не входило в мої плани. 

Я кинув на неї погляд через плече. Було цікаво, чи дивилась вона на мене. 

Цієї миті наші погляди зустрілися, але вона тут же опустила очі і взяла до рук телефон. Почала щось у ньому клацати, мабуть, шукала повідомлення від того Артема. 

Я зітхнув і пішов до вбиральні…

***

Коли спустився вниз, то згадав, що я вчора нічого не прибрав. Уся та вечеря, вино і все таке були в вітальні. Точніше, зараз Мирослава прибирала зі столу.

 — Мені так незручно, — сказала  вона. — Ти приготував вечерю… Може, розігріти і поснідати?  

— Та треба було вчора її сховати, думаю, тепер їй місце в смітнику, — я знизав плечима. — Все нормально, я ж кажу… Вчора коли прийшов за тобою, ти вже спала. І я якось так ліг поруч і сам заснув. Міг би прибрати, але було лінь. 

— Тоді я приготую щось заново, от тільки я не дуже вмію… Ну, можу зробити яєчню або бутерброди, це і є верх моєї кулінарної майстерності, — вона усміхнулась. 

— Я не перебірливий. Яєчня на сніданок мене цілком влаштує, — я теж усміхнувся. Все йшло не так вже й погано, раз вона мені готуватиме сніданок, так?....