3. Павло. Вона ставить умови?

Не те щоб я вірив в інститут шлюбу чи кохання, але були певні порядки, які я порушувати не хотів.

Я купив першу-ліпшу дорогу обручку, по розміру взяв найбільш розповсюджений. На обручці було сім діамантів. Зробив це ще сьогодні вдень, на імпровізованій обідній перерві. 

І тепер був у передчутті ранку. 

Тільки коли я приїхав додому, то там мене зустріла Лариса. 

Я насупився. Ще зранку дав команду головному охоронцю щоб Ларису сюди не пускали, бо в мене планується весілля. Але видно він не встиг передати це всім.

— Чому ти тут? Я ж ніби зрозуміло сказав, що у мене скоро весілля і твоїх послуг я наразі не потребую. 

 — Ну, весілля ще ж не сьогодні і не завтра, — сказала вона з незворушним виглядом. — Тому я цілком можу ще трохи часу провести з тобою. 

— Моя наречена приїде вже завтра, — не погодився я. 

 — А до чого такий поспіх? — підняла брову вона. — Запросиш на весілля? Хочу поглянути на твою обраницю. 

— Не твого розуму справа. Просто так треба, — я знизав плечима. — А дивитись на неї тобі немає сенсу. Пошукай собі ще когось. Ти красива, з цим проблем не буде. 

 — Ну, якщо ти так наполягаєш… — вона знизала плечима. — Тільки потім не намагайся мене повернути. Якщо я вже йду — це назавжди! 

— Сподіваюсь, — я кивнув. — Все, давай, мені треба підготуватись до зустрічі. 

Вона повернулася і вийшла, навіть не глянувши на мене, тільки каблучки її процокали по передпокою і потім відчинились і зачинилися двері. 

Я закотив очі і пішов нагору. Треба було прийняти душ і відпочити. Завтра я мав прокинутись дуже рано і зустрітись зі своєю нареченою. 

Коли я вже покупався, то на диво побачив, що вона мені написала. Я такого від неї не очікував. Ми трохи полистувались, а потім я вмовив її на дзвінок. Вона виявилась дуже симпатичною, хоч і невдоволеною нашим майбутнім шлюбом. 

Мені подобалось, як вона сперечалась. Норовлива конячка, таких приручати найцікавіше. Вона прямо кипіла від злості, на її симпатичному личку було видно гримасу незгоди. Але мені в принципі було все одно, що там вона думала. 

Добре, що вона нагадала, що її треба було на все перевірити. Я дав розпорядження своїм людям готуватись, завтра ми мали зустріти Мирославу. А до того мені треба було купити їй обручку.

Коли справа дійшла до аналізів, на які я її записав, вона спочатку подумала, що я жартую. 

 — А що буде, якщо я не погоджусь? — підняла підборіддя вона. 

— А хто сказав, що тебе питають? — насмішкувато відповів я.

Вона нічого не відповіла і вже за мить була не в мережі, мабуть, не знала що відповісти і просто вимкнула телефон. 

Але за кілька хвилин від неї прийшло нове повідомлення:

“Я згодна вийти за тебе заміж лише на моїх умовах. Якщо між нами не буде ніякого інтиму!”

"Як же ми будемо спадкоємців робити без інтиму?" — написав я у відповідь. 

“Є різні медичні процедури, дитина буде твоя, але спати з тобою я не буду! — різко відповіла вона. — І відразу після її народження ти даси мені розлучення.”

"Я не вірю в ці пробірки. Мало що там тобі вживлять. Тож так не піде." 

“Ти мені не подобаєшся, більше того, ти мені огидний. Тобі хочеться займатися сексом з жінкою, якій ти огидний? Так що в твоїх інтересах погодитися на пробірки. Або ти можеш пошукати собі іншу дружину, я тільки за”, — тут же відписала вона…