10. Він - не мій чоловік

Влада Рубан

Ніч вступила у свої права й компанія повільно розходилася спати. Останніми залишилися сидіти біля вогнища я і Руслан. Чоловік турботливо накинув покривало на плечі й заварив чаю, помітивши що мені холодно. Такі дрібниці, але неймовірно приємно. Я дозволила сісти поруч та поділилася покривалом. Через якусь мить його руки ковзнули на талію, немов ляльку мене підійняли й всадили перед собою. Його долоні спокійно вмостилися у мене на животі, а гаряче тіло зігрівало ззаду. Я потягнулася за горнятком чаю та насолоджувалася почуттям затишку.

- Радий, що нам вдалося вирватися у цю поїздку. - баритонною муркотів під вухом. У животі затріпотіли метелики й сирітки плавно вискочили на шкірі.

- Я теж. Закидати тебе м'ячем було особливо приємно. - намагалася тримати себе в руках.

- Хах! - тихенько зареготав. - Навіть не сподівався на таку приголомшливу поразку. Обов'язково маю відігратися.

- Звісно-звісно! Можемо переграти, але сумніваюся, що у цьому виді спорту у тебе є шанс, дорогенький.

- А самовпевненості тобі не позичай!

- Хто б говорив! Але сприйму твої слова за комплімент! - усміхнулася.

- Звісно комплімент! - театрально плеснув у долоні. - Я б не наважився тебе образити... -  в кишені знову завібрував телефон й тіло Руслана напружилося.

- Тобі вже втретє хтось дзвонить, може піднімеш слухавку?

- Юля. - вже в печінках це ім'я.

- І чого вона хоче? То ви розійшлися, чи все ще разом? - мене надто цікавило дане питання.

- Розійшлися, але вона намагається оминути цей факт.

- Не хочу зловтішатися, але й місяця не минуло від нашої домовленості й тут таке. Як себе почуваєш?

- Виснажений стосунками. Мене тіпає від одної думки про романтику, - чесно зізнався.

- Тіпає, але ти спокійно сидиш обіймаючи мене. Носиш чай, перевіряєш, чи не змерзла. Хіба не суперечиш сам собі? - досить логічне питання.

- О, то це вважається романтика? А я думав проявляю турботу, як ти хотіла. - усміхнувся.

- Тоді що по твоєму "романтика"? - або я дурепа, або він дивний.

Повернулася до нього, щоб не прпустити жодної емоції на обличчі. Мені дійсно цікаво що він думає. Чоловік задумливо подивився у даль, а після обережно провів долонею по щоці. Я з нетерпінням очікувала його відповіді, але він продовжував мовчати...

- Таки здурів...

Зовсім тихо прочиталося на його устах, перед тим, як вони накрили мої. Ніжний-ніжний цілунок, а я думала Руслан на такий і не здатний. Солодка, майже невагома ласка, немов боявся що втечу. Чорта з два! Не сьогодні, не зараз! Обплела руками м'язисту шию та без жодних упереджень потягнулася до нього. Яскравий аромат його парфумів ще більше заводив... А може я просто збоченка? Для власної зручності довелося сісти зверху чоловіка, котрому явно сподобався такий поворот дій. Я відчувала його напругу і бажання. Він теж з важкістю себе контролював, жадібно ковтав повітря і з такою ж жадібністю цілував. Мої руки все впевненіше рухалися вздовж збудженого тіла...Я не межі...

Вже небезпечно, Владо... Реально, що роблю?! Треба зупинитися. Треба...

Його гарячий подих обпалював, це вище моїх сил! Пристрасні цілунки від котрих у голові паморочиться, а збудження змотується клубочком нижче живота й вибуховою хвилею розповсюджується до кінчиків пальців. Божевілля, чесне слово! Я і не думала, що з такою легкістю буду мліти в його руках і з важкістю стримувати бажання... Нащо такий взявся на мою голову? Стискаю пальцями дужі плечі, нігтями драпаю, немов це може нас зупинити. Так. Досить! Владо! Подумки себе картаю. Чоловік ніби бачить мою внутрішню боротьбу, читає мов розгорнути книгу. Хапає долонями сідниці, міцно притискаючи до себе. Ох! Що за спокуслива тортура? Думаєш не втечу?!

- Не втечеш, - його відповідь на мої німі потуги. - Але тут не те місце, де я тебе впіймаю. - видихнув прямо в уста.

Яка впевненість з його боку. Це можна вважати зацікавленістю? Чи таки симпатією? У будь-якому випадку нам обидвом треба остигнути й найкраще це зробити далі одне від одного...

**********************************************************************************************************************

Автобус зупинився на стоянці біля компанії, на цьому наша поїздка завершена! Витягнула зі сумки ключі та попрямувала до авто. Подумки вже мріяла про гарячу ванну та перегляд романтичного фільму під смаколики. Руслан в мої плани сьогодні не входив, отож його присутність поруч трохи напружувала. Почуття незручності між нами все ще було присутнє, але не категорично. Чоловік без "зайвих" слів вихопив мій багаж та поніс до своєї машини. Е, ні дорогенький! Я не хочу завтра, в неділю, бути від тебе залежною. Якщо мені встрелить у голову кудись поїхати, то я поїду!

- Владо, ти чого? Сідай в автівку.

- Мені лячно свою кралю залишати тут, - толерантно відмовила.

- В якому сенсі, лячно? Це ж не вперше! - Господи! З тими хлопами, поки не скажеш прямо він не зрозуміє?!

- Я хочу на своєму. Крапка.

Повернулася до чоловіка спиною та сіла у свою машинку. Руслан не сильно розгубився, за хвилину перемістився до мене на пасажирське сидіння. Увімкнула кондиціонер, музику й спокійно поїхали.

Вдома, як і планувала, запаслася смаколиками, полежала у ванні, обрала фільм, після файненько вмостилася на дивані у вітальній, задерла ніжки та кайфувала. Руслан увесь цей час тягав гантелі у кімнаті для спорту. А десь на половині фільму він приєднався до перегляду. У такій затишній атмосфері ми просиділи до вечора. Далі за законом жанру йому зателефонувала настирлива пасія і чоловік чкурнув на побачення з нею. Жодних пояснень, вибачень, чи виправдань. Я важила для нього надто мало, аби говорити? Звісно ми не пара, і я не справжня дружина, але це ти вчора до мене залицявся! Ти перший мене поцілував! Це ти збуджено притискав до себе й тонув у моїх обіймах! А тепер що? Як писала О. Пчілка: "... Наша пісня гарна й нова, - починаймо її знову..."?! Вже в печінках сидить твоя коханка! Киплю!

Я мовчки дивилася йому у слід й розуміла, кохати такого буде ще тою тортурою. Він - не мій чоловік і не може ним стати. Це бізнес. Отож, для безпеки власного сердечка треба знову вималювати чітку лінію між нами. Подбати, аби вчорашня іскра більше ніколи не загорілася... Аби це пекуче відчуття у грудях зникло!

Вхідні двері гримнули. Він пішов. Заскочив у таксі й героєм чкурнув до рудої бестії. І чого я злюся? Це не вперше. Ти мала б звикнути, Владо. Не сприймай бажане за дійсне, чи не твоє кредо? Але сказати легше, ніж зробити. Бісилася довго, певно мене вистачило б і на всю ніч, однак неочікуване повідомлення в інстаграмі все перевернуло...

"Крихітко, через годину в Києві, як і обіцяв. Відсвяткуємо?"

І купа смайликів. Денис не зраджує своїй манері переписування. Швидко якось закінчив свої справи в Польщі, однак мені на краще! На обличчі одразу розцвіла усмішка... Руслан зі своїми тарганами плавно перекинувся на другий план. Що ж, якщо Йому можна раптово зустрічатися з коханкою, то чого мені не можна сходити в клуб з другом?