9. Її яскрава посмішка.

Руслан Рубан

Якась суцільна порожнеча всередині. Хоча, з іншого боку, присутнє і полегшення. Я все-таки радий покласти крапку нашим стосункам. Юля - перша дівчина котру не кинув за тиждень. Першу познайомив з матір'ю. Першою жив разом... З нею планував майбутнє, вчився бути турботливим та відповідальним. Ех! Ностальгія накривала щоразу, як лягав спати. Треба зав'язувати з ночами у готелі та примиритися з Владою! Вона цікава, весела жіночка, котра не дасть засумувати. Навіть вдячний мамі, що обрала саме її.

На роботі Влада усіма зусиллями мене уникала, отож підібратися до неї, щоб поговорити було складно. Юля вирішила не упускати руки, оскільки ми, наче, залишилися друзями, то жінка часто запрошувала на обід. Я кожного разу погоджувався і розумів, що почуття кудись безслідно зникли. Цуценяче захоплення жінкою перетворилося у цілковиту злість на себе. Як би вона не благала, які б солодкі слова не шепотіла на вухо, скільки б разів не намагалася звабити, не відчував НІЧОГО. Хіба кохання може так зникнути? А може це і не кохання зовсім?..

Мої хлопці з нетерпінням поглядали на годинник. Ідея зі спільним відпочинком їм дуже сподобалася. Як тільки стукнуло 15:00, працівники вже перевдягнулися та поквапилися на стоянку. В ліфті ми зустріли відділ Влади, котрий повідомив, що сама вона ще перевдягається. Прекрасна можливість з нею поговорити! Отож вийшов на цьому поверсі та попрямував у її офіс. Не можу знайти для себе адекватного виправдання, якого дідька увійшов без стуку?! Влада стояла лише у спідньому й шоковано кліпала очима ніяк не відповівши на мій неочікуваний візит. Скориставшись такою випадковістю, поглядом пройшовся по вигинах звабливого тіла. Ми звісно не у Середньовіччі й у такій випадковості немає нічого серйозного, але попросити пробачення варто. За дверима, поки чекав на Владу, підбирав потрібні слова, щоб не виглядати довбаним збоченцем! Однак...

Це що за форма? Слова вітром здуло! Якщо з верхом спортивного костюма все в принципі норм, то низ... Це шорти?! У мене такої довжини труси! У Влади, звісно, шикарні ноги, але навіщо так відверто їх показувати? Треба уваги?! То може голою пройдися! По дорозі вхопив кілька зацікавлених поглядів прикованих до жінки й все! Це добряче злить. Вона так дражниться? Сама Влада удавала, ніби нічого не помічала й це стало останньою краплею в морі.

- Зав'яжеш її на стегнах і тільки спробуй відмовити! - кинув свою накидку її на ноги.
- Якісь проблеми з моїми ногами? - нахмурила брови мала зміюка, що означало - буде "битва"!
- Угу. Криві. - злісно випалив.
- То очі в тебе криві, дорогенький. - повернула накидку кинувши в обличчя.
- Владо! - майже гарчав. - Не дратуй мене!
- Не знаю, чим викликаний твій дивакуватий настрій, однак мені й не цікаво. Претензії щодо волейбольної форми можеш спробувати закинути й іншим працівницям, але не впевнена, що обійдеться без вказування напрямку російського корабля.
- М, гостра на язик! - натягнуто усміхнувся, схоже цей раунд за нею.
- Він далеко не у всіх випадках "гострий", - звабливо провела язиком по верхній губі та лукаво усміхнулася.

Чорт! В цей момент до бісиків захотілося смикнути її за волосся, задерти голову й стерти нахабну усмішку цілунком. Мордувати чутливі губи, допоки не благатиме зупинитися. Прикусити тонку шкіру на шиї, залишивши маленьку мітку... Картинки підкинуті фантазією були настільки яскраві, що на кінчиках пальців відчувалися хтиві нотки збудження. Повітря довкола стало менше, а серце, здавалося, гупало так  сильно, що вона чує. Та я збожеволів! Чесне слово! Чухався за голову. У неї талант, чи що? Відьма якась!

- Музику? - простягнув навушник, сподіваюся це зможе трохи відвернути увагу.

Влада не заперечила, заклала навушник у вухо й повернулася боком до вікна. Лунала добірка легендарної групи "Океан Ельзи", котру я обожнював слухати. Десь на третій пісні помітив, що жінка заснула. Ледь встигнув підкласти долоню, перед тим, як вона гупнулася чолом до вікна. Обережно вмостив малу заразу собі на грудях, нехай спить. Рука сама потягнулася обійняти. Така маленька та тендітна, здається стисни трішки сильніше, як зламається... Мені подобалося її обіймати, таке затишне та ніжне відчуття, з Юлею було інакше. Звичайні обійми не викликали такого трепету всередині. Не було й відчуття затишку. Хіба задоволення. О, так! Після тривалого сексу, коли розгарячіле тіло притискав ближче й задоволений собою засинав. Щось мене знову понесло...

Автобус зупинився і наша компанія одне за одним почали вилазити. Влада все ще мирно сопіла на плечі й мені навіть шкода її будити. Ніжно провів пальцем по щоці... Ех! Ну як тут не смикнути?!
- М-м-м! - спросоння протягнула. - Ми вже на місці?
- Так, соня. Пора виходити.

Далі ми оперативно витягнули сумки, розклали намети, натягнути сітку для гри, розпалили вогнище. Кожен мав свою роботу й десь за годину все було готово. Колеги викладали м'ясо на вогнище, а я з нетерпінням чекав волейболу! Для цікавої гри ми скинулися по 100-ні, котру мала розділити пара переможців. Бути у парі з Владою працівники не дозволили, та й сама жінка погодилася з несправедливістю команди з двох начальників. Після кількох хвилин обговорення сформувалося п'ять команд по два гравці. Оскільки нас було 11, то один з колег залишився смажити шашлик. Влада першою схопила миловидну дівчину зі свого відділу, й мені здалося, що їхня поразка очевидна. Проте, три виграні матчі дівчатами різко переконали у зворотному. Тендітна Влада перетворилася у якусь машину вбивць, її подачі поки нікому не вдавалося відбити й в мене вже руки свербіли зіграти проти. Дівчина поруч, Джавеліна здається, теж молодець, не погано пересувалася полем, чітко розуміла коли потрібно підіймати м'яч. Отож, я з напарником та дівчата зустрілися у фіналі!

- Готовий програти? - впевнено заявила мала зараза.
- Мушу повернути тобі ці слова!

Працівники розділилися на дві групи вболівальників. Мій відділ підтримував мене, а її - логічно її. Енергійна музика на фоні й наша запекла боротьба. Хоча запекла голосно сказано, ми з напарником з капців лізли, щоб відбити м'яча, а дівчата просто продовжували натиск. Ситуацію не змінив ні обмін полем, ні наші подачі.

- Ти, коротконогий монстр, може легше?! - зі смішком ляпнув.
- Чоловіче, це ти так благаєш мене?
- А схоже? - поцікавився.
- Схоже що мені доведеться навчити тебе.
- Певно, ти у цьому краще розбираєшся. - підколов.
- Певно, тобі й не дізнатись, як вправно я вмію благати. - двозначно промовила. Даремно кидаєш мені виклик, дорогенька...

Врешті ми таки програли, але мені не шкода. Це було дійсно весело. Влада розділила виграш між своїм відділом, а після настав час шашликів! Потім хтось дістав гітару і довкола зазвучали відомі хіти у нашому виконанні. Діло наближалося вечора, настрій просто чудовий! Я нишком поглядав на радісну Владу у відблисках вогнища, що так щиро сміялася й не міг не усміхатися сам. Певно, цей шлюб не такий вже і поганий...

Варто було подумати, як на телефоні загорівся екран. Юля. Це ім'я вже асоціювалося з проблемами, отож сховав мобільний назад до кишені. Завтра поговоримо. Сьогодні хочу просто поспостерігати за яскравою посмішкою Влади...