6. Зустріч з приятелем. Вмієш дивувати

Влада Рубан

Вираз обличчя Руслана різко посірів, від того радісного чоловіка, хвилину назад, й сліду не залишилося. В якусь мить я теж розхвилювалася, може щось сталося?

- Заспокойся, я скоро буду.

Руслан поклав слухавку, а я витріщилася на нього в очікувані пояснення. Правда, по одразу стало ясно - він пояснювати нічого не збирається. Чоловік схопив вище ліктя й потягнув на вихід. По дорозі викликав таксі й біля автобусної зупинки ми на нього чекали. Знервований чоловік не міг встояти на місці й ходив туди-сюди. У мене теж нерви натягнулися, отож випалила:

- Та поясни, хоч щось?!
- Мені потрібно повертатися, відвезу тебе в готель й сяду на нічний літак.
- Щось трапилося? Я можу допомогти?
- Ні, Владо то мої справи. - десь на інтуїтивному рівні я розуміла, що причиною була Юля. Це розуміння неприємно так щипало біля серця.
- Але, поки відвезеш мене в готель, потім в аеропорт, реєстрація, не думаю, що встигнеш. До вирушення трохи більше ніж годину, якщо для тебе це так важливо, то зараз же їдь в аеропорт, - намагалася витиснути зі себе посмішку.
- А ти сама знайдеш готель? - можна зарахувати до балів турботи, чи не так?
- Все добре. Я не маленька. Їдь. - Якась дивна ситуація, ніби мильної опери. Добровільно відпускаю чоловіка до іншої жінки. Хоча це не обов'язково вона телефонувала. Невдала спроба себе втішити, Владо?

Руслан з полегшенням видихнув, наче йому камінь з плечей рухнув. Таксі приїхало й він одразу заскочив. Я махала йому на прощання, однак він і голови не повернув. Щасливиця ця Юлька, мати такого надійного чоловіка поруч, ще й до безтями закоханого. По клацанню пальців готового прилетіти до тебе на всіх вітрах, аж з іншої країни...

- Твою на ліву! - вирвався обурений крик.

Я ж телефон в готелі залишила! Як і карточки, і гаманець... Чорт! От хто тебе за язик тягнув, Владо?! Треба було сісти в таксі з ним! Або подумати трохи й викликати з його телефона іншу машину! Бляха, я без навігатора не знайду готель. Дурна моя голова. Поки картала себе за легковажність, зовсім поруч пролунав чоловічий голос.

- Cześć Kochanie! - я повернула голову, здавалося знайомий голос.
- Денис! - не могла очам повірити. - Реально ти?!
- Давно не бачилися, золотце.

Що забув цей чорноволосий красень у Польщі? На радощах, як і в старі добрі часи, застрибнула йму в обійми. Боже! Ми не бачилися з випуску інституту! Ось, так випадково зустрітися в іншій країні, що це, як не чудо?

- Ти майже не змінилася, тільки красивішою стала. Що то за недоумок залишив тебе тут на самоті?
- Бачив? - кивнув головую. - То мій чоловік, - якось ображено пробурмотіла, а в Дениса очі на чоло вилізли.
- Ти вийшла заміж? Коли? В мережі жодної фотки? Як це сталося?!
- А-ха-ха! - щиро зареготала. - Бо це шлюб за домовленістю. - приклала вказівний палець до губ, й тихо промовила. - Тимчасове дійство на три роки. Розкажи краще, як ти тут опинився.
- Думаю, у нас є про що поговорити, ходімо пропустимо по чарці? Як в старі часи.
- За умови, що після ти допоможеш дістатися до готелю.

Дениса я дуже добре знала. Ми не тільки частенько тусили, але й підтримували одне одного у скрутні часи. Були дні, коли обставини з грішми склалися не найкращим чином і він першим простягнув руку допомоги. Я жила кілька місяців у нього на квартирі й ми настільки зблизилися, що збоку виглядали немов брат з сестрою.

Хлопака завів мене в якийсь клуб, де зібралося чимало народу. Я у комбінезоні не надто сюди вписувалася, але хто зараз дивиться на одяг? У Дениса була замовлена віпка, для іншої зустрічі, котру одразу скасовував через мене. О-у! Так мило. Для нього моя компанія все-таки важливіша. Не те що інший!

- Ти змінив зачіску, - самурайський хвостик на диво йому личив. Додавав якоїсь мужності, чи що? А може він просто м'язи підкачав?
- Ага. Я ще тату набив, хочеш покажу? - перш ніж встигла відповісти, він задер футболку й трохи спустив джинси...Ем... Він точно тату показує? - Як тобі? - Що мені? Немов зачарована дивилася... Плоский животик з рельєфним пресом, трохи вище пупця починається закручена, лінійна фігурка, що звабливо ховається у труси. Дідько!
- Це реально гаряче! - лишенько! Я це в голос сказала! На мої слова чоловік тільки усміхнувся. - Хто тобі порадив місце, де набити? Купи йому/їй випивку.
- Обов'язково! - весело підморгнув.
- То чим ти зараз займаєшся?
- Два роки тому відкрив компанію з переробної промисловості.
- То можна привітати зі здійсненням одної мрії? Пам'ятаю твою жагу до боротьби за екологію.

Ми пропустили кілька стаканчиків текіли, котра довгий час залишається моїм улюбленим алкоголем. Градус підвищувався, ми сходили потанцювали, пригадали кілька веселих історій з минулого, поділилися чимось новеньким. Зустрічі з давніми приятелями мали одну особливість - приємний осад після...

Денис, чомусь, першим накидався, хоча пили однаково. Пам'ятаю, він спершу хоче буянити, а потім виключається.

- ...От ЧОМУ, НАЩО - нерозбірливо плів, - ти погодилася на цей шлюб?
- Як нащо? Мені це вигідно, хіба є ще причини?
- У тебе освіта, практика за спиною, ти самодостатня жінка! Нащо бу..Гик! Було виходити заміж?
- Я сприймаю це, як угоду, де продала три роки з життя, натомість отримала: неоціненний досвід, як директора; зв'язки в українському бізнесі; солідну суму грошей, на котру мені пахати років з десять, що здійснити свою мрію.
- Ти про батьківський будинок? Він стільки не вартує, стільки від тебе хочуть.
- Його ціна не в грошах, а в моїх спогадах. Та земля належала ще моєму дідусю, я не хочу відмовлятися від родинного гнізда, тільки тому, що війна вбила моїх батьків!
- Пробач, я чудово знав, наскільки дім для тебе важливий, - я поплескала п'яничку по плечі, як знак, що все добре. - А яка людина твій чоловік?
- О-о! Складне питання.
- Чому?
- Мій чоловік...- трохи задумалася. - Він різний. Часом добрий та веселий, часом хамовитий і нестерпний, часом турботливий та милий, а іноді - той засранець!
- ЯК-гик- ийсь дивний опис, - налив собі ще чарку й одразу випив.
- М, і ще у нього є коханка. - від цієї фрази Денис аж закашлявся. - Хоча, не думай про неї погано. Як людина ця жіночка та ще зміюка, але саме вона була його обраницею. Просто свекруха стала між щастям сина. Там взагалі закручена історія. А? Ти слухаєш?

Мій друган перейшов до своєї другої фази сп'яніння. Спав мертвим сном прямісінько на столі! А я ще сподівалася, що ця свинота завезе під готель. Щоб поспати зі зручностями довелося увімкнути нахабу. Полізла в його кишені, знайшла телефон, притиснула його палець. Розблоковано! Через додаток викликала таксі, там вказала маршрут, оплатила завдяки його пальчику. Геніально! Я молодець! Добре, але що робити з Денисом? Де він живе зараз? Дідько! Про найважливіше не поговорили. Може подзвонити комусь з його останніх вхідних? А якщо це хтось важливий, перед ким не можна з'являтися у нетверезому стані? В результаті вирішила забрати його зі собою. Номер просторий, на дивані проспиться. Водій виявився хорошим паном й допоміг відтягнути Дениса до кімнати. Я стягнула з нього взуття, накрила та пішла освіжитися у душ. Потім дісталася телефону, побачила кілька пропущених від Руслана та пару голосових. Схоже десь у літаку до нього дійшло, що залишив мене на зупинці без грошей та мобільного. Що ж, радію, якщо його совість трохи покусала.

На годиннику по третій ночі, телефонувати якось пізно. Написала коротке повідомлення, що все у нормі, лягаю спати.

- Сподіваюся, у тебе теж все добре...Руслане...