2. Цікава дружина.

Руслан Рубан

Я стискав кермо, немов це мені допоможе. Швидкість наганяла адреналіну, однак цього мало, або впоратися зі злістю. Цього рази мати зайшла надто далеко! Скільки ще мені доведеться їй говорити - Юля мій вибір!

Залишаю автівку неохайно припаркованою на стоянці та кваплюся в офіс. Через нерви помітно сіпає. Воно й не дивно, справа року! Двері ліфта повільно відчиняються, а я вилітаю немов ошпарений. Секретарка має наглість не впускати, але я не в тому стані, аби на когось зважати.

- Мамо! - шарпнув дверима.

Вона розмовляла через телефон, але швидко поклала слухавку. Усмішка на обличчі свідчила, що вона про все знає, отож Юля не збрехала.

- Мабуть, та лярва вже встигла все розповісти. Я рада, що ти не змусив мене чекати й одразу прилетів. Сядь за столик, там лежать дві теки, розгорни ту що з права.

Мама не любить повторювати, зараз немає сенсу з нею сперечатися, доведеться її вислухати. В теці були зібрані матеріали до справи Боднаренків. Це були реальні докази, фото з місця відпочинку, приховані рахунки, докази про ведення чорної бухгалтерії. Батько Юлі безперечно винний, однак сама дівчина і гадки не мали про подібну аферу.

- Я знаю про що ти думаєш, сину. - своїм суворим тоном продовжила. - Вона була співучасником, хочеш вірити, чи ні, правда саме така. Мені довелося довго чекати, аби вивести усіх на чисту воду. Матеріали в поліції, вони обидвоє сядуть. А я подбаю, щоб не вийшли поки жива.
- Мамо! - крикнув. - Я прийшов не для цього!
- А для чого?! - крикнула у відповідь. - Вони обікрали нас на три мільйони гривень за один місяць! А я маю закрити очі, бо якась там Юля гріє тобі постіль? У тебе клепка є?! Чи просрав її разом з тою дівкою! Ти погано мене знаєш, якщо сподіваєшся на якусь милість.
- Знаю. Скажи яку угоду від мене хочеш? - спокійно спитав.
- Ось, такий тон мені підходить. Тепер розгорни іншу теку. Свобода коханки, умовний термін для її батька та сплата штрафу, котрий швидше ти й сам виплатиш, обійдеться тобі шлюбом з тою, кого я виберу.
- Мам, це жарт якийсь? В якому часі ми живемо? - іронічно прозвучало.
- У час бізнесу, в країні з нарощенням військового потенціалу. Не жвенди мені про втрату актуальності шлюбу за розрахунком. Він був, є, і буде. Я дала тобі вибір. Згоден, підписуй! Ні, то вимітайся з мого офісу!

Та який вибір?! Загнала в кут і каже підписуй. Шлюб? Таким чином вирішила мене втихомирити? Боже! Я дорослий чоловік, а маю одружитися за примхи матері! Маячня якась. Хоч бери напийся, ніхто не осудить. Швидкий змах ручки на планшеті, все, електронно завірено. Тепер чекаємо підпису дружини. Хах! Навіть не знаю на яке лайно підписався.

Залишатися в офісі було складно. Емоції тиснули. Потрібно якось Юлі розповісти, але як? Думки літали туди-сюди, але слова не знаходилися. Я відкладав цю розмову на потім, просто жив, як і раніше, поки в мій дім не постукала проблема. Ефектна платинова блондинка, з кокетливою родимкою під губою та хитрою усмішкою. Її не одразу впізнав. Від худорлявого дівчиська й сліду не залишилося. Приваблива, струнка жінка, котра з далеку привертає увагу.

- Влада?

Принаймні голос не надто змінився, все такий же ніжний та лагідний. Який жарт від долі, коли звела нас за такими обставинами. Влада вчилася, а потім жила у Франції, вона не поверталася десять років, чого ж зараз тут? Невже моя матір змусила її повернутися? Ці думки жінка швидко спростувала. Зі слабкої та невпевненої 17-річної дівчини залишилося тільки ім'я. Коли ми обговорювали справи, то вона вела бесіду схоже до моєї матері. Сухі факти, аргументи, жодних емоцій, нічого зайвого. Мені більше до вподоби та легка у спілкуванні Влада, з котрою відчувається приятельський зв'язок. Тому хотів закінчити обговорення шлюбу швидше.

- Пф! - сміялася. - Ти звісно красивий чоловік, але і я не страшко. Хоч ми й стали офіційною подружньою парою, та я не збираюся контролювати, хто спатиме у твоєму ліжку. Звісно, тобі теж не дозволено втручатися у мої стосунки з коханцями. Єдине чого від тебе вимагаю, як свого чоловіка - це поваги. Шануй мене, як дружину, говори ввічливо, час від часу проявляй турботу. Все.

Її слова не просто здивували, я навіть лютував всередині. Але чому? Це логічно з її боку мати коханця, коли я не збираюся дивитися на неї, як на дружину. Це складно пояснити. Погодження з цим фактом обурювало. Остаточно зіпсований настрій допомогла добити істерика Юлі. Я сам винен у цьому, мав їй розповісти усе раніше, а не за таких обставин. Влада не втручалася у нашу любовну суперечку. Просто сиділа на кухні, мовчки попивала фруктовий фреш і час від часу усміхалася. Її вираз обличчя навіть не змінив випад Юлі на бійку. Такій витримці ММА бійці позаздрять.

В будь-якому випадку не час захоплюватися чужою жінкою. Мені вдалося заспокоїти кохану. В цей же день ми зайнялися переїздом, половину своїх речей вже перекинув на квартиру. Хоч я і казав Владі, що час від часу зникатиму, однак правда в тім, навіть не збираюся навідуватися додому. Залишимо наше спілкування на такій теплій, але віддаленій ноті.

- Пробач мені, - крізь сльози молила.
- Ей-ей, - пригорнув до себе. - Юль, ти чого?
- Якби я не була такою дурною й одразу зрозуміла, чим займається батько, то зараз все б склалося інакше! Через мене ти в такій ситуації, але це так боляче.
- Все буде добре, не засмучуйся. Просто треба потерпіти. - намагався її заспокоїти.
- Скільки терпіти?
- До трьох років, - чесно відповів, вдячний Владі за правду.
- Скільки?! Ти жартуєш? Я три роки маю жити у квартирі, як коханка?!
- Юль, я спробую щось змінити, та це не легко. Мені теж зараз важко. Я обурений! Просто підтримай мене, як завжди це робила. - нахмурила брівки. - М, зайчик?
- Добре! - протягнула. - Головне що ти зі мною, а та дівка нехай залишається самотньою!
- Більше ти її не побачиш, будь спокійна.
- М-м. - звабливо простогнала. - Такий бурхливий день треба закінчити на приємній ноті...