1. Інвестиція у майбутнє

ПРОЛОГ

...Серце відбивало шалений ритм. Ще ніколи не почувала себе настільки приниженою. Кусаю губи та стискаю кулачки. Спокійно. Я маю стриматися! А у цієї лярви тяжка рука, щока вогнем пече. Це ж треба так, дивись на нього! Вдарили мене, а захищає її.
- Хочу вам нагадати, але це я невістка Рубанів і твоя дружина!
- Серденько, вийди, я сам з цим розберуся.

Коханка скривила обличчя, немов лимона проковтнула, однак вийшла з кімнати. Ми з чоловіком залишилися у двох, гнівно пропалювавши поглядом одне одного. Якою ж була дурепою! Хотіла стати йому ближче. Сподівалася отримати бодай повагу, як належить дружині. Марила якимись дружніми стосунками, симпатизувала йому, хвилювалася. А все марно. Та руда бестія ніби причарувала його! Скільки ще доказів йому потрібно побачити, аби дійшло - вона не кохає тебе! Лише використовує. Ти її ходячий гаманець!
- Вона мене вдарила! Я не збираюся терпіти подібні речі, Руслане.
- Слухай сюди! - болісно шарпнув за руку. - Не дратуй мене, не втручайся у мої справи й найголовніше - не чекай від мене кохання! Второпала?

Кожне слово немов ножем по серцю. І не думала, що може бути так боляче. Схоже, сама того не підозрюючи відкрила душу перед ним, за що й поплатилася. Він безпощадно топтався по моїй гордості, закопував все глибше. Нищив мене з середини. Та хіба цього чоловіка колись хвилювали мої почуття?
- Хах! А не пошкодуєш? - з викликом глянула. Що ще мені залишалося? Біль не згасав!
- Просто живи так, немов тебе не існує. Принаймні я буду так ставитися до тебе. Цей шлюб всього лише забаганка моєї матері, не більше, не менше.

А йому жорстокості тільки позичати. Чим заслужила таке ставлення? Як він може, з такою легкістю говорити усе це?!

- Саме тому я і казала, що не збираюся втручатися у твої справи, допоки отримуватиму ввічливе ставлення до себе. Якщо для тебе це так складно, то не звинувачуй мене у жорстокості!

Його очі заливалися кров'ю від люті, однак і не збиралася давати задню. З мене досить. Терпіння ніколи не було моєю сильною стороною. Навіть не знала, що людину можна так легко зненавидіти. Виродок! Я змушу тебе повною мірою відчути, що таке безвихідь, жалюгідний багатіє!

- Якщо ти якимось чином нашкодиш Юлі, я зітру тебе в порошок!
- Ха-ха-ха! - зареготала йому в обличчя. - Не переоцінюй себе. Наче великий хлопчик, а досі казочки складаєш? Невже не знаєш, чому твоя матір вибрала саме мене? А?! - схоже дійсно не знає. - То я розповім. Правда в тім, що саме мені вона збирається передати управління над фірмою! Отож, засунь свої погрози... Ах! Знову бовкнула лишнього, - моя стервезність повернулася, - від сьогоднішнього дня будь обачніший. Бо я більше не на твоїй стороні. І першою кого розтопчу - саме твою руду зміюку!

Місяць до цього

Це був спекотний літній день. Рейс затримувався, отож в оберт пішла третя чашка кави. Остання пересадка і через дві години буду на Батьківщині. Цікаво, чи що змінилося в Україні? Дивні відчуття. Я ніколи не планувала повертатися, а зараз... Що ж, - "ніколи не кажи, ніколи". З сумочки забринів мобільний.

"Минулі дні всі забуваю,
Згадки сумні не залишають.
Тільки зірки.." (уривок пісні групи Карна)

Та що ж таке?! Де той клятий телефон! Правду кажуть, жіноча сумочка, то чорна діра. О, знайшла!

- Пані Катерино? - здивовано почала.
- Владо, сонечко, чула ти повертаєшся. - суворий жіночий голос по ту сторону слухавки. - Мої люди вже чекають на тебе в аеропорті. Розумію ти втомлена, як відпочинеш я б хотіла з тобою зустрітися.

Це єдина жінка, котра про мене піклувалася. Як можна їй відмовити?

- Я не втомлена, якщо ваші люди подбають про мій багаж, то можемо зустрітися через три годинки.
- Чудово! Чекатиму!

Цікаво, про що хоче поговорити пані Катерина? Вона стільки всього зробила для мене після смерті батьків. Я їй безмежно вдячна, однак це ділова жінка. Просто побазікати явно не входить у її плани. Має бути щось пов'язане з бізнесом. Може хоче найняти на роботу? Ех! Добре. Скоро дізнаємося!..

Як і обіцяно, в Києві мене зустріло двоє офісних працівників, допомогли з валізами, підкинули до тимчасово орендованої квартири та привезли в серце компанії "Солар енерджі". Подумати тільки, коли їхала вчитися це був офіс на три кімнатки, а зараз височіє цілий хмарочос! Пані Катерина просто акула бізнесу, може на стажування до неї піти?

На двадцятому поверсі знаходився мені потрібний кабінет. Усі працівники уже були попереджені про мій візит, отож ніхто нічого не питав.

- Владо! - тепло зустріла приваблива жінка. На столику лежали мої улюблені смаколики й ароматна кава.
- Рада вас бачити, - усміхнулася та поцілувала у щоку.
- Ти так виросла!
- Десять років минуло, це не дивно.
- Дуже схожа на матір... - трохи з сумом протягнула. - Твої батьки однозначно пишаються тобою там, з небес.
- Як і ваш чоловік. Ви втілили усі його проєкти у життя.
- Якби не клята російська ракета, то зараз він би сидів поруч. Ох! Не будемо про сумне. Сідай, - вмостилася на диванчику. - Чому повернулася?
- Коріння потягнуло додому. Зустріч з одною людиною допомогла усвідомити, що не таким хочу бачити власне життя. Чому ви хотіли зустрітися?
- Ти надто добре мене розумієш. Перейду до справи. Маю для тебе вигідну пропозицію. - після хвилинної паузи продовжила. - Вийди заміж за мого сина.

У мене аж печеня у горлі застрягло! Може недочула?! Або галюцинація? Що за дивна пропозиція?

- Яка мені з того вигода? - вгамувавши кашель спитала.
- Немов моя донька! - наче похвалила. - Половина моїх акцій цієї фірми! Якщо точніше, то 10% - я настільки здивувалася, що й слова промовити не могла. Катерина бачила мою розгубленість і, як акула бізнесу, продовжила свій натиск. - З такими грошима зможеш одним махом погасити решту боргів і викупити батьківський дім, хіба не для цього ти повернулася? Правда є  дві умови! Ти не розведешся протягом трьох років.
- Нічого складного. Що друге?
- В нього є коханка, - опа! Приїхали. - Зараз живе у нашому родинному помісті. - здається чула скрегіт зуб. - Зроби так, щоб вона забралася звідти!
- На якому терміні я отримаю акції?
- Одразу після підписання договору. Але, якщо одна з умов буде не досягнена, то вони повернуться мені.
- Не знаю, чому ваш вибір пав на мене та чим так не вгодила обраниця Руслана, однак, - лукаво усміхнулася, - від такої пропозиції гріх відмовитися!