Розділ 17

  Виставка скульптур розпочалася на початку листопада і мала тривати цілий місяць. Гриша та Ольга приставили свої скульптури широкій глядацькій аудиторії та критикам мистецтва. Поєднання минулого і теперішнього привернуло неабияку увагу. Реставрація двох старовинних скульптур була успішною і Ольга гордилася тим, що їй вдалося досягти хороших результатів.

  Настя теж пишалася собою. Адже вона організувала виставку великого масштабу. Звісно, що без допомоги Артура тут не обійшлося, але в основному це заслуга була самої Насті. Працювати куратором їй хотілося і надалі і вона сподівалася, що отримає ще не одне замовлення від інших творців мистецтва на організацію їхніх персональних виставок.

-Настя, так воно і буде, от побачиш, твій телефон почне розриватися від дзвінків і ти не встигатимеш приймати замовлення,- запевнила подругу Марина, яка прийшла на відкриття виставки з Дімою.

-А Люда де?- запитала Настя.

-Не знаю, та вона точно говорила, що приїде з Ігорем. Мабуть Ігор затримався у квітковому магазині, купуючи букет для своєї мама. Можливо Ольга майбутня свекруха нашої Люди,- Марина узяла Настю під руку і вони пішли по залу розглядаючи скульптури,- я Дімі сказала, що вийду за нього.

-Я рада за тебе Маринко, рада, що ти знайшла своє кохання. Ти заслуговуєш на щастя.

-Ми всі на нього заслуговуємо. А Гриша та Ольга дійсно талановиті скульптори. Такої вишуканості я ще не бачила раніше,- Марина з Настею зупинилися біля скульптури Зевса (головний бог давньогрецької міфології, бог грому і блискавок),- це ж треба таке зліпити. А у тебе як на особистому фронті?

-Я тебе здивую Маринко,- Настя тягнула з новиною.

-Ну, здивуй.

-Артур запропонував мені по-справжньому вийти за нього заміж,- Настя дивилася на Марину по реакції якої було зрозуміло, що та думала не те що треба.

-Мабуть Миколай Борисович вирішив провірити, чи не обманює його син,- Марина розсміялася,- не вийшло в Артура довго дурити батька.

-Марино, Артур хоче одружитися зі мною, бо кохає мене. Ми кохаємо один одного по-справжньому. Ні, його батько і ніхто інший тут ні до чого,- сказала Настя.

-І ти віриш йому?- Марина вселила сумніви у голову подруги,- може він переконує тебе в цьому для того, щоб ти не відмовилася поставити свою підпис у РАГСі. Не бачить іншого способу переконати тебе стати дружиною по закону.

-Ти думаєш, що Артур не кохає мене і дурить,- Настя теж починала сумніватися.

-У мене просто з’явилися такі думки, а як воно насправді є, я не знаю. Може він правду говорить і не має ніякого прихованого мотиву. Не знаю. Ти не зважай на мене. А то я тут така щаслива, а тебе переконую відмовитися від свого кохання,- Марина почала шкодувати, що завела цю розмову.

-Я і Оля хочемо сказати слова вдячності вам усім,- почувся голос Гриші, який звернувся до тих хто прийшов на відкриття виставки,- для нас це тріумф, початок чогось нового. У кожну скульптуру ми вклали частинку себе.

-Це неймовірне задоволення займатися своєю улюбленою справою і радувати вас,- додала Ольга,- хочеться подякувати моїй любій невісточці Насті у тому, що вона організувала цю виставку.

  Гриша з Ольгою ще багато чого говорили і відповідали на запитання не тільки журналістів, а й гостей. А Настя шукала поглядом Артура якого не було видно у залі. І куди це він зник, бо ще пів години назад спілкувався з Дімою розглядаючи скульптури. Але Діми теж не було видно. Мабуть вийшли на свіже повітря, врешті вирішила Настя. А раптом Марина права і Артур просто грає з нею. Настя намагалася відігнати ці думки та вони нав’язливо не давали їй спокою. Якщо вона сумнівається, не довіряє, не вірить, то тоді хіба у них може бути майбутнє?

-Мамо прийми мої найщиріші вітання,- сказав увійшовши до зали Ігор з величезним букетом троянд,- ти у мене найталановитіша, найгарніша, найкраща…

  Ігор обійняв свою матір, а вона розплакалася.

-Григорій, ти теж саме талановище,- Ігор потиснув руку Гриші,- вибач, квітів тобі не купив.

-Для мене головне твоя похвала,- на вустах Гриші сяяла посмішка.

-Мамо, у мене для тебе дві новини. І обидві хороші,- Ігор взяв за руку Люду, яка стояла поруч з ним,- ми одружуємося, і ми чекаємо дитину. Тож мамо ти будеш бабусею.

-О синку, яка чудова новина,- Ольга ще дуже розплакалася,- дітки, дайте я вас обійму.

  Усі присутні чули це і поаплодували їм. А потім Люда підійшла до своїх подруг.

-Вибачте дівчата, що не сказала вам раніш. Бо і сама годину назад тільки дізналася, що я вагітна.

-У Назарчика буде братик або сестричка,- Марина обійняла подругу,- вітаю тебе.

-Я за тебе рада,- Настя теж обійняла Люду,- розкажи як усе було.

-Дізнавшись, що я вагітна вирішила повідомити про це Ігоря. Я то думала, все буде інакше. Скаже роби аборт, а він навіть не замислюючись сказав, що ми одружимося,- Люда радісно переповіла подругам як було,- так що дівчата, я виходжу заміж за багатого, красивого, розумного та найголовніше за коханого. Я нарешті знайшла те, що так довго шукала. А саме жіноче щастя.

-Чи не мене ви тут обговорюєте?- до подруг підійшов Ігор та обійняв свою майбутню дружину.

-Ну, звісно, що тебе,- посміхнулася до Ігоря Марина,- зізнаюся, що я про тебе на початку була не такої хорошої думки, як зараз.  Ти то виявився справжнім джентльменом.

-Для мене це приємний комплімент,- Ігор теж посміхнувся у відповідь Марині,- за Людочку я в першу чергу Насті вдячний.

-Будь ласка,- Настя намагалася підтримати радісний настрій розмови,- ти вмієш вражати.

-Я тебе кохаю,- Люда поцілувала Ігоря.

  Настя подивилася навкруги, все йде добре. Зал переповнений відвідувачами, журналістами… Всі з цікавістю розглядають представлені скульптури та фотографії, які були розвішені на стінах. Гриша з Ольгою залюбки відповідали на безліч запитань та розповідали, що надихало їх на створення того чи іншого експонату. На столику лежали брошурки у яких можна було прочитати про кожну скульптуру. І автором цього видання була Настя. Їй вдалося все це організувати і отримати за свою роботу хорошу зарплатню.