Розділ 16

  Гриша наполіг на тому, щоб Настя приїхала до його майстерні. Сказав, що сьогодні є гарна нагода влаштувати фотосесію. Зробити знімки, як він ліпить нову скульптуру. Настя звісно, що погодилася. Перед тим як їхати до Гриші, вона в свою чергу зателефонувала професійному фотографу Крісті з якою домовилася раніш. Крісті за домовлену суму погодилася з ними співпрацювати. Тож Настя не затримуючись викликала таксі і поїхала до майстерні Гриші.

  Гриша знаходився увесь у роботі. На ньому був одягнений робочий халат, а руки були забруднені у гіпс з якого він ліпив свою скульптуру.

-Настя, будь ласка проходь. Чай, кава?- запропонував Гриша безцеремонно роздивляючись Настю з голови до ніг і не чекаючи, що вона відповість поставив ще одне запитання,- не бажаєш стати моєю новою моделлю? Не думай, що я пропоную тобі повністю стояти переді мною голою. Свою наготу вишукано прикриєш шаллю або навпаки тіло залишиш відкритим, а на обличчя одягнеш маску.

-Гриш, ми вже не один раз обговорювали це питання і ти знаєш мою відповідь. Ні. Не натурщиця я і не готова нею ставати. І навіть в одягненому виді я не хочу позувати,- Настя ввічливо знову відмовилася намагаючись не показувати, як сильно її дратує його наполегливість,- давай, кожен буде займатися безпосередньо своєю справою.

-Не ображайся на мене дівчинко,- ласкаво сказав на те Гриша,- я вірю в твої кураторські здібності і не на хвилинку не сумніваюся, що у тебе вийде організувати чудову виставку. Проходь будь ласка.

-Я  вперше працюю куратором і знаєш, мені це подобається. Можливо я і надалі буду цим займатися,- у Насті знову піднявся настрій і вона з цікавістю почала розглядати скульптури зліплені Гришою, які стояли по всій майстерні,- у тебе Гриш великий талант. І твоя робота дійсно вражає. Ти так витончено показуєш жіночу фігуру.

-Дякую,- Гриша світився від похвали,- це те чим я живу, дихаю.

-Крісті чомусь затримується,- Настя присіла на табуретці,- від чаю не відмовлюся.

-Я тебе пригощу зеленим чаєм моя чарівна Настя,- Гриша увімкнув свій електричний чайник і дістав з тумбочки дві чашки та заварку,- а з журналістами ти вже домовилася?

-Так. Прийдуть журналісти із журному «Світ мистецтва», а також з телебачення. То ж будь готовий відповідати на безліч запитань. Хороше інтерв’ю приносить теж неабияку популярність.

-Я і Оля вперше виставляємо свої роботи на широку глядацьку аудиторію. Тому відчуваю неабияке хвилювання,- зізнався Гриша,- я взагалі-то ліплю свої скульптури на замовлення.

-Я впевнена, що все пройде добре і ти з Ольгою почнете підніматися по сходах популярності.

  У двері подзвонили і це була Крісті. У свої двадцять шість вона була відомим і потрібним фотографом. Працювала на замовлення за хороші гроші. Це дівчина середнього зросту з чорним кучерявим волоссям та зеленими очима. Виглядала серйозно і позитивно.

-Вибачте, що затрималася,- Крісті винувато потиснула руку відразу Насті, а потім Гриші,- сьогодні у мене зранку було ще одне замовлення.

-Не варто вибачатися,- Гриша проявляв галантність,- ось, буквально хвилинку назад закипів чайник. То, що Крісті будеш чай чи каву?

-Каву,- Крісті теж сіла біля Насті на іншу табуретку розглядаючи роботи Гриші,- а ви талановитий скульптор.

-Його роботи це витвір мистецтва,- Настя підтримала розмову відпиваючи чай із чашки,- сьогодні зробимо знімки Гриші, а завтра може Ольги?

-Можна,- кивнула головою Крісті, але завтра зранку я ще тобі зателефоную і уточню час.

-Добре,- Насті сподобалася Крісті.

  У двері майстерні знову подзвонили.

-У мене сьогодні прямо день відкритих дверей,- Гриша віддав Крісті чашечку кави і побіг відчиняти,- Артур?!

-Моя дружина у тебе?- запитав Артур знаючи, що це так.

-Загубив свою кохану і не можеш знайти?- Гриша намагався пожартувати,- ти проходь, у мене якраз чайник закипів. Чай чи каву, чого вип’єш?

-Нічого не хочу,- Артур пройшов до майстерні і завмер від несподіванки,- Крісті?

-А я бачу, що ви вже знайомі,- Гриша посміхнувся,- тож представляти нікому нікого не доведеться.

-Артур, оце несподіванка,- Крісті віддала свою чашку з не допитою кавою Гриші і кинулася обіймати Артура, а потім поцілувала його у губи чим здивувала Настю.

-А ти стала ще більш привабливішою відколи я тебе востаннє бачив,- по Артуру було видно, що він теж був радий зустріти свою знайому,- а скільки хіба часу минуло?

-Ми бачилися останній раз на похоронах Аліни,- згадала Крісті продовжуючи обіймати Артура,- як ти жив ці два роки без неї?

-Він одружився на Насті,- у розмову вмішався Гриша,- до речі, я маю на увазі цю саму Настю, яка сидить у тебе за спиною і яка найняла тебе для роботи.

-Та не вже?- Крісті неабияк здивувалася почувши це і розвернулася подивитися на Настю, яка продовжувала мовчки сидіти з чашкою у руках.

-Я можу і сам відповідати, тому тобі не варто виступати моїм посередником. Зрозумів?- грубо сказав Артур Гриші не знаючи, як бути далі.

-Невже ти так швидко забув Аліну?- Крісті знову повернулася до Артура і зрозумівши, що задала недоречне запитання додала,- звісно, що життя продовжується. І це добре, що ти знайшов в собі сили жити далі. Але ж я думала, що ти згадаєш про мене.

-Крісті не будемо зараз про це говорити,- Артур подивився на розгублену Настю і йому стало шкода, що вона опинилася у такій ситуації,- та ти знай, що я про тебе ніколи не забував. Але віднині я одружений чоловік, який кохає свою дружину.

-Які пристрасті, це так сильно надихає мене,- Гришу все це почало забавляти,- але ми зібралися тут щоб працювати. Чи може Крісті, тепер ти відмовишся?

-А чому це я маю відмовлятися. Прямо зараз дістаю свій фотоапарат і ми приступимо. Тож Гриша займайте своє робоче місце,- Крісті відчувала напруження, але робота для неї була важливішою за особисті переживання,- ти Артур теж залишися?

-Так,- кивнув Артур головою взявши до рук табуретку на якій до цього сиділа Крісті і поставивши її у притул до Насті сів на неї,- Крісті була подругою Аліни.