Розділ 15

-Про що ти там замріялася, що зовсім не чуєш нашу розмову,- звернулася голосно  Ольга до Насті.

-Вибачте будь ласка мені,- Настя схаменулася повертаючись у дійсність,- я гадаю, що виставка вийде цікавою. Ваші Ольга, скульптури древніх богів у перемішку із вашими Гриша, скульптурами сучасних жінок безумовно зацікавлять і приваблять відвідувачів. А ще я пам’ятаю Ольго, що ви говорили, що хочете реставрувати та представити деякі старовинні скульптури. Про які йдеться мова?

-Оля мала на увазі ті дві старовинні скульптури, які я придбав на аукціоні. Вони знаходилися у жахливому стані, але коштували дорого. Звісно, що їхня цінність у роках. Не втримався і придбав,- Гриша із захопленням почав переповідати, як це було.

  Його розповідь дійсно була цікавою та захоплюючою, а також Гриша вразив своїми знаннями в області міфології. Настя дізналася, що ці дві скульптури богів Древньої Греції належали багатому колекціонеру, який зберігав їх у тому стані в якому колись купив і не замислювався над реставрацією. А тепер вирішив з невідомих причин продати, ну, а Гриша їх придбав. Загорівся бажанням їх відновити. І саме з проханням допомогти йому у цьому він звернувся до своєї подруги Ольги. Бо хто як не вона, скульптор, яка ліпить подібних богів зможе в цьому допомогти.

-Мені подобається працювати над реставрацією цих скульптур. Я ніби своїми руками торкаюся до чогось старовинного,- поділилася своїми враженнями Ольга.

-І відчуваєте якийсь дух, якийсь приплив енергії,- додала Настя,- я відчуваю те саме коли беру до рук старовинні речі у антикварному магазині свого батька.

-Оля розповідала, що ви антиквар,- Гриша ще замовив тістечок до кави, які з апетитом сам і продовжував поїдати,- дівчата та спробуйте ви нарешті, цю смакоту.

-Гриша. Ми тримаємо фігуру,- вкотре відповіла йому Ольга.

-А знаєте, що у мене виникла ідея сфотографувати вас за роботою,- Настя повністю переключилася на робочий лад,- наробимо великих фотографій і розвісимо їх на стінах. Відвідувачам, без сумніву буде цікаво подивитися як усе створювалося, як було і як є в кінцевому результаті. А ще надрукуємо брошурки на сторінках яких розповімо історію кожної скульптури додавши туди ілюстрації.

-А ще…

  У кожного з них виникла якась ідея що до організації виставки і кожну вдалу Настя записувала до свого блокнота. Адже завтра вона розпочне все втілювати у реальність. Та в першу чергу Настя повинна була знайти приміщення для проведення виставки, орендувати його. І важливу роль відігравала реклама, а точніше найголовнішу. Адже, саме реклама дає можливість майбутнім відвідувачам дізнатися, що такого-то числа в такому-то місці відбудеться така-то виставка. Одним словом робота повністю захопила Настю.

  Артур виявив бажання допомогти Насті і навіть знайшов підходяще приміщення. Настя гідно оцінювала допомогу і щоразу дякуючи обіймала його. А потім вибачалася за нестриманість. Спочатку Артур реагував на це якось віддалено, але потім теж взаємно почав обіймати Настю. Іноді він хотів поцілувати її і навіть був готовий зробити це, але не допускав цього. Щоразу згадував про дану самому собі обіцянку, не закохуватися більше ні в кого та залишатися вірним у своїх почуттях до Аліни.

  Дядько Артура Олексій Семенович повідомив, що збирається повертатися додому.

-Саме так, мені вже час до своєї рідної Одеси,- Олексію Семеновичу і сумно, і радісно було водночас,- та літом я чекаю на вас у себе вдома. І мене провідаєте і біля моря відпочините.  Сподіваюся вже до того часу ви повідомите мені чудову новину.

-Яку?- запитала Настя.

-Ну як яку? Що я стану дідом. З дітьми ви не затягуйте, вони наша радість, наше майбутнє,- Олексій Семенович на прощання обійняв Настю,- ти хороша дівчина і я радий за свого племінника, що він обрав саме тебе.

-Ти вже говорив про це дядечко,- нагадав Артур.

-Не гріх знову це повторити,- Олексій Семенович потиснув руку племіннику,- я відчуваю гордість за вас обох.

-Дякую дядечко. Щойно приїдеш додому передзвониш, розповіси як доїхав.

-Сперечатися не буду. Сказав передзвонити, то ж я і передзвоню. Єдине чого мені шкода,- Олексій Семенович сумно зітхнув,- що не зумів я сподобатися Маринці. Таку гарненьку упустив.

-Я впевнений, що ти найближчим часом іншу зустрінеш,- Артур підбадьорив дядька.

-Хотілося щоб мені пощастило так само як і тобі.

  Коли Олексій Семенович поїхав Настя сказала Артурові:

-Я сьогодні вже переберуся до той кімнати у яку мене з самого початку поселив Амбал.

-Невже тобі так погано у моїй спальні?- незадоволено запитав Артур.

-Ми з тобою тільки партнери та друзі. Чи ти забув?- Настя не могла зрозуміти, чому Артурові це не подобається.

-Проблем з пам’яттю у мене немає,- відповів Артур дивлячись на Настю, яка стояла біля сходів і готовою була піднятися на другий поверх, щоб почати переносити свої речі,- тільки я тут подумав, що й так непогано.

-Може тобі і непогано, а мені погано,- Настя почала злитися, - не можу я ось-так спати поруч з чоловіком, нічого не відчуваючи. Розумієш? У мене виникає природня потреба…

-Зайнятися сексом,- перебив Артур Настю підходячи до неї ближче.

-Тут немає нічого смішного.

-А хіба я сміюся?- ця розмова починала його заводити.

-Немає значення,- Настя хотіло було зробити крок та Артур різко притиснув свою руку до стіни перегороджуючи їй шлях.

  Настя притулилася спиною теж до стіни дивлячись йому прямо у вічі упіймавши себе на думці, що раніше вона боялася це робити. А тепер знає, якого кольору у нього очі.

-Немає значення,- повторила знову Настя,- ти все рівно мене не хочеш і тим більше не кохаєш.

-Я не знаю чи кохаю тебе чи ні, але точно знаю, що згораю нестримним бажанням оволодіти тобою,- і Артур поцілував її, а потім підхопив на руки і поніс до своєї спальні забувши про всі свої внутрішні переконання.

  Артур почав зривати одяг з Насті, не забуваючи і про свій. Її тіло палало в його обіймах, вигиналося від кожного дотику. Настя не думала, як буде після того, коли утихомириться пристрасть та хіба це важливо у такий момент. Головне, що відбувається зараз. А зараз, вона кохалася з Артуром у його ліжку. Їй здавалося, що раніше в обіймах іншого її відчуття не були наскільки гострими та яскравими як на даний момент. Артур виявився ніжним, пристрасним коханцем. І вона повністю розслабилася віддаючись йому.