Розділ 14

За столом панувала дружня бесіда. Під час вечері у свою адресу Настя почула багато приємних слів. Гостям сподобалися страви приготовлені нею. Їй вдалося вразити і це придало Насті ще більшу впевненість у собі. Коли ти робиш те що вмієш і радуєш цим оточуючих, це приносить внутрішній комфорт і саме це відчувала Настя сидячі за столом.

-Хорошу ти собі дружину обрав,- сказав Ігор Артурові з прихованою іронією в голосі,- красуня, розумниця та ще й смачно готує. Одруженому вже не так і погано бути, як я бачу. Тож треба і самому над цим замислитися.

-Синку,- Ольга з ніжністю подивилася на свого сина,- якщо ти і справді надумаєш одружуватися, то роби це відкрито і заздалегідь всіх попередь.

-Звісно мамо, на відміну від Артура я не настільке скритний. Потаємно нічого не роблю, я взагалі відкрита людина. Своє весілля відгуляю гучно і запрошу всіх вас,- Ігор все-таки хотів дістати Артура та той зберігав спокій, перебуваючи у гарному настрої.

-Залишилося знайти наречену,- посміхнувся Олексій Семенович.

-Тобі теж би не завадило одружитися,- зауважив Микола Борисович, а потім підвівся з-за столу,- хочу сказати тост. Сьогодні я почуваюся себе неймовірно щасливим. Не зважаючи на те, що я не мав змоги відгуляти синові весілля. Зовсім на нього не ображаюся…

  Миколай Борисович розхвилювався і розчулившись сів знову за стіл не договоривши і його дружина Ольга прийшла на допомогу.

-Це від щастя. Хай буде гірко,- Ольга обійняла свого чоловіка за плечі, а присутні підтримали її.

-Гірко, гірко…

  Артурові нічого не лишалося, як виконати прохання гостей. І він підвівся подавши руку Насті, яка переглянулася з Людою ніби шукаючи у неї поради. Та Люда тільки підморгнула подрузі неначе говорячи, щоб та трималася гідно і не розкисала. Настя повернулася обличчям до Артура, який відразу поцілував її довгим пристрасним поцілунком. Від задоволення Настя заплющила очі насолоджуючись приємною хвилею, яка пробіглася по її тілі. Артур робив це, тому що так треба та раптом упіймав себе на думці, що йому подобається цілувати свою фіктивну дружину. Артурові не хотілося відриватися від її губ та оплески гостей змусили повернутися в реальність. І саме відтоді він зрозумів, що хоче більшого, що хоче її…

  Коли гості розійшлися Настя з полегшення видихнула. Вона сподівалася, що їй не доведеться більше розігрувати цю виставу. Та було те, що її порадувало, а саме та розмова з Ольгою про виставку. Вже завтра, Ольга пообіцяла передзвонити і повідомити коли вони зустрінуться та коли вона познайомить її з Гришою. І саме тоді, при зустрічі обговорять деталі виставки і Настя нарешті приступить до роботи. Та це буде потім, а зараз Настя піднімалася по сходах до спальні. Їй хотілося якнайшвидше лягти у ліжко і подумати… подумати про нього. Про Артура, про його поцілунок… Він сказав, що з дядечком ще вип’ють коньяку у кабінеті і аж тоді прийде спати. Тому вона зараз може побути наодинці і по мріяти.

  Настя залізла під ковдру і доторкнулася до своїх губ згадуючи той поцілунок, те тепло, те блаженство, той сплеск емоцій, те що вона відчувала саме у той момент. І їй стало шкода, що це всього-на-всього гра на публіку. Настя подумала про те, а чи могла б вона подобатися Артурові по-справжньому. Чи зміг би Артур покохати її? Чи може він ще й досі кохає Аліну? Але ж вона загинула, її більше немає. Настя перевернулася на інший бік. А може спробувати закохати Артура в себе? Настя тільки посміхнулася від той думки. Вона в ролі спокусниці це щось неймовірне і нереальне для неї. Немає ні досвіду, ні сміливості. Та головне немає впевненості, що зможе досягти своєї мети.

  Почула, як відчинилися двері і зайшов до спальні Артур. Вона заплющила очі і зробила вигляд, що ніби спить, а натомість прислухалася до кожного його кроку, звуку.

-Настя, я знаю, що ти не спиш,- несподівано почула вона,- я хочу тобі сказати, що задоволений тобою.

-Дякую,- ледь тихо відповіла Настя вирішивши більше не ігнорувати Артура.

  Артур сів на ліжко і Настя напружилася, бо раніше він не сідав на нього коли вона вже лежала.

-Я хочу сьогодні лягти поруч з тобою,- і не чекаючи, що Настя йому на це відповість підняв свою подушку з підлоги положив на ліжко та ліг поруч.

  Настя повернулася до нього намагаючись його роздивитися у темряві. Вона відчула легкий запах алкоголю, а він нібито читаючи її думки сказав:

-Я хоч і випив, але не настільки п’яний, щоб не розуміти, що роблю.

-А що ти робиш?- запитала Настя.

-Хочу спати поруч з тобою. А ще сказати, що ти хороша дівчина. Не хвилюйся, я накидатися на тебе не буду, тому можеш спати спокійно,- зізнався Артур і почав дрімати.

  Настя ще трохи полежала, мабуть сподіваючись на щось більше та потім сон почав брати своє. А чи віддалася б вона йому, аби він зараз замість того щоб спати сказав, що хоче її? Так. Тіло згорало у бажанні до нього. Але тільки її тіло, а не його…

-Аліна, Аліна…,- уві сні почав гукати Артур спотівши.

  Настя це почула, прокинулася і почала будити Артура. Він підскочив в розгубленому стані, сів на ліжкові.     

-Тобі мабуть кошмар приснився, бо ти кричав уві сні гукаючи Аліну,- сказала обережно Настя.

-Вибач, що розбудив,- Артур знову ліг,- ти мабуть хочеш запитати хто це така?

-Я знаю, що вона твоя колишня наречена з якою стався нещасний випадок і вона загинула. Твій дядечко мені про це розповів.

-А що він ще тобі розповів?- Артур не став ображатися.

-Сказав, що радий, що ти одружився і почав нове життя,- Настя  вище посунула подушку,- я в нього нічого не запитувала і нічого не відповідала.

-Але тобі хотілося?- Артур не сумнівався в цьому.

-Так. Але…

-Я з нею познайомився коли до закінчення школи залишалося зовсім трохи, мабуть місяць точно вже і не пам’ятаю. У той день я п’яний тинявшись йшов вулицею і перечепився через якусь каменюку, впав розбивши носа. А вона проходячи мимо побачила це, підбігла, витягла зі своєї сумочки хусточку і допомогла зупинити кровотечу. А потім запропонувала випити кави і я звісно погодився. Я дивився на неї, як на янгола і трохи протверезівши попросив у неї номер телефона. І знаєш, вона без вагань його мені дала. Ми почали з нею спілкуватися, а після мого випускного вона стала моєю дівчиною. Аліна теж в тому році закінчила школу і збиралася вступати до університету. Говорив їй, що я такий поганий і не заслуговую на неї, на таку чисту і хорошу. А вона відповіла, що я теж хороший, просто заплутався і що вона готова мені допомогти. І Аліна мені допомогла. Заради їй я змінився. Кинув пити і курити всяку гидоту. Зізнаюся тобі, що я іноді балував себе наркотиками, але так поверхово та все-таки. Але більше не став. Я вирішив продовжити навчання і довести Аліні, що можу набагато більше ніж вона думає. І я довів. Досягнув успіху і весь цей час Аліна була поруч зі мною. Допомагала мені, раділа за мене. Я запропонував їй вийти за мене заміж і вона погодилася. Але…, далі ти знаєш.