Розділ 13

  Коли Олексій Семенович повідомив свого племінника, що запросив Діму, Люду та Марину теж на вечерю, то Артур не розсердився. Навпаки сказав, чим більше людей тим веселіше буде. Діма з самого початку знав, що Артур ніби одружений і чому. Він знав, що сьогодні зустрінеться саме з той Настею, яку ображав у школі, але не знав, що зустрінеться саме з той Мариною, довірою якою просто скористався і яка так багато вистраждала через нього. Артур вирішив попередити друга, розповівши йому про яку саме Марину йдеться.

-Якщо це тобі неприємно можеш відмовитися і не приходити. Дядечко не буде ображатися і я теж,- сказав Артур по телефону Дімі.

-Я подумаю,- Діма вагався,- взагалі хочу попросити вибачення у Насті. Але ти тільки не хвилюйся, я зроблю це на одинці і ніхто нічого не запідозрить.

-Я знаю, що ти не підведеш,- Артуру таке рішення друга сподобалося, а Насті точно буде приємно.

-А от, що з Мариною робити. Не знаю.

-Теж вибачення попроси,- порадив Артур,- настав час виправляти свої помилки.

-Попросити у Марини одне вибачення буде замало,- відповів Діма,- але я почну саме з цього…

  Домогосподарка та кухарка Артура чудово справлялися зі своїми обов’язками. Вони думали, що Настя справжня дружина Артура і відносилися до неї, як  до господині будинку. Виконували всі її прохання і побажання. Сьогодні Настя взяла на себе сміливість все проконтролювати і організувати вечерю. І в неї це виходило та найголовніше їй подобалося бути в ролі господині. Настя особисто склала меню і допомагала готувати та накривати стіл. Артур оцінив це уміння і подумав, що він не помилився із вибором, запропонувавши саме Насті зіграти роль його фіктивної дружини. Та за три години до приходу гостей Артурові зателефонував помічник Андрія Романовича, того самого товариша його батька, який хотів видати свою доньку Ірину за нього. І Артурові нічого не лишалося, як погодитися на зустріч.

-Настя,- звернувся Артур до неї накинувши на плечі своє чорне пальто,- у мене виникла термінова справа і тому я повинен поїхати і вирішити її.

-І це прямо зараз, коли ось-ось мають прийти гості,- Насті стало ніяково.

-Не хвилюйся, я швидко повернуся. Якщо треба, зустрінеш їх без мене. Головне не говори зайвого і подруг своїх попередь.

-Вони і так знають, що до чого. Ти не затримуйся, бо раптом я не впораюся.

-А я думаю навпаки, що в тебе це добре вийде,- посміхнувся Артур і зник за дверима.

  Їхавши вже в машині Артур набрав Боба увімкнувши телефон на гучний зв'язок.

-Я зараз їду на зустріч з Андрієм Романовичем…

-Мені приєднатися до вас шеф?- перебив Боб здогадуючись.

-Я телефоную, щоб дізнатися, чи вдалося тобі ще здобути яку-небуть інформацію по цій справі. І швидко розповідай якщо так, бо немає коли мені тобі допит влаштовувати,- Артур прибавив швидкості повернувши на перехресті.

-Шеф інформація є. Я чекав слушної нагоди…

-Боб, не треба вступу, розповідай.

-Донька Романовича заговорила і потроху повертається до нормального життя. У неї, якась там депресія була. І саме цікавіше, що вона знову зустрічається з Сашком,- Боб здивував Артура.

-Нічого собі,- Артур аж присвиснув,- і ти тільки про це мені сьогодні розповідаєш? Боб, ну що ти за людина така?

-Вибачте шеф. Розповідаю далі про те, що вдалося ще дізнатися. Сашка вини не має в тому, що Іра стала вживати наркотики. Я так зрозумів, що все навпаки, нібито через неї він спробував, але зупинився. І коли у Ірини почалися проблеми зі здоров’ям, то Сашко все рівно хотів з нею бути. Та наш Романович відгородив тоді свою доньку від нього. І тепер Романович лютує, не хоче, щоб Іра знову з Сашком зустрічалася. Перешкоджає їм.  І ще шеф, на дядька поліцейського ми знайшли хороший компромат, тому без вагань можемо його придавити і він не стане більше створювати нам проблем у клубі.

-Я задоволений тобою Боб. Підвези мені ці докази,- Артур зупинився біля ресторану у якому Андрій Романович призначив йому зустріч,- у мене тут раптом з’явився план, який допоможе вирішити всі проблеми і зробити так, щоб усім було добре. Адресу зараз зкину SMS повідомленням. Зрозумів?

-Чекатиму ваших наказів шеф.

  Офіціант провів Артура до столика за яким чекав на нього Андрій Романович попивавши каву.

-Поважаю тебе за пунктуальність. Каву будеш?

-Кави не буду, бо в мене час обмежений,- Артур сів навпроти поклавши руки на стіл,- перейдемо відразу до справи. Чому я сьогодні з вами зустрівся?

-Щоб вирішити наше питання,- Андрій Романович відхилився погладивши свій великий живіт,- кожного дня говорю собі, що настав час сісти на дієту, щоб скинити зайві кілограми і все рівно відтягую. Я думаю, що для тебе не має значення, як виглядає твій майбутній тесть, головне те що він пропонує і що пропонують йому.

-Я вже одружений,- почав Артур.

-Думаєш, я не перевірив це. Звісно, свого батька ти можеш дурити, але тільки не мене. Покінчимо з виставами і будемо вирішувати питання, як ділові люди,- Андрій Романович зробив серйозний вигляд.

-Навіщо це вам? Якщо треба я можу і по-справжньому розписатися з ким завгодно, але тільки не з вашою донькою.

-А ти ніби не знаєш навіщо це. Мені потрібен хороший зять, сват… Які допоможуть розкрутити і зберегти мій майбутній бізнес. Гроші у мене є і я хочу вкласти їх у вигідне підприємство. Ти навпаки повинен радіти, що я даю тобі можливість стати не тільки моїм партнером, але і у майбутньому повноцінним господарем того що буде. Іринка моя одужала. Це те диво, на яке я так довго чекав і ось нарешті. Вона тепер повноцінна, здорова жінка. Може народити, тож я очікую і на внука.

-У вас занадто великі запити, а за Ірину я радий,- Артур не подав виду, що йому все відомо,- ви не можете мене примусити. Пораджу вам звернути увагу на вибір вашої доньки.

-А я обрав тебе. Одружившись на моєї доньці ти станеш вдвічі багатіший чим є,- Андрій Романович наполягав на своєму,- не змушуй мене приміняти шантаж у твій бік.