Розділ 8

-З попередньої нашої зустрічі я зрозуміла, що ти гарно розбираєшся в образотворчому мистецтві, у старовинних і цінних предметах,- сказала Ольга.

-У мого батька антикварний магазин і я працюю у нього антикваром,- у голосі Насті відчувалася гордість.

-А я то думав, що мій син тебе всім забезпечує і у тебе немає потреби ходити на роботу,- якось підозріло зауважив Микола Борисович.

-Вона працює заради розваги,- поспішив відповісти Артур,- моя дружина вільна займатися чим хоче.

-Я не тільки допомагаю батькові у магазині, а й намагаюся проводити з ним якомога більше часу,-виправдовуючись додала Настя подивившись на Артура, по якому було зрозуміло, що він почав нервувати.

 -Ти хороша донька свого батька,- похвалила Ольга і нарешті  озвучила свою пропозицію,- я хочу запропонувати тобі організувати виставку. Хочу, щоб ти підготувала розповідь і виступила з нею на відкритті. Головне, на цій виставці повинні бути представлені не ті дві реставровані скульптури, а мої скульптури, зроблені мною власноруч, а також мого друга Гриші. Всі витрати я візьму на себе. Ну, а пошуком зали, рекламою тобі теж прийдеться зайнятися самостійно. І звісно, що твій труд не буде безкоштовним. Ти отримаєш хорошу оплату,- Ольга здивувала і Настю, і Артура, і свого чоловіка.

-Я…,- Настя знову подивилася на Артура,- ваша пропозиція мені до вподоби. І звісно, що я залюбки, але буде так, як скаже Артур.

-А що, ти без нього самостійно рішення ніяких не приймаєш?- запитала Ольга.

-Ми рішення приймаємо разом,- Артур почав відчувати ще сильнішу роздратованість,- ми вдома з нею все обговоримо, а потім повідомимо тобі.

  Ольга засмутилася так само, як і Настя. Настя, то чудово розуміла, що без сумніву доведеться відмовитися, бо навряд чи Артур дозволить такому бути. Не на мить не забула, що вона не його дружина, а Ольга не її свекруха. І ніяка мова про співпрацю йти тут не може. Шкода…, така гарна можливість проявити себе і підзаробити. Та головне зайнятися тим, що і справді було Насті до вподоби. Вивчити історію тих двох старовинних скульптур, розповісти і про це, і про сучасних скульпторів Ольгу і Гришу та їх роботи.

-А знаєте що,- вигукнув Микола Борисович,- коли ви приймете рішення, а воно буде я в цьому впевнений правильним. Я і Оля  прийдемо за відповіддю до вас додому. Так хочеться подивитися, як ви влаштувалися і живете. Кортить, ще глянути ваші весільні фотографії. У мене серце болить від того, що я не був на вашому весіллі. Я навіть не знаю коли ви одружилися. В якому місяці, якого числа. Синку вибач мені.

-Тату, перестань прошу тебе,- Артурові стало жаль батька, бо своєю брехнею змусив того хвилюватися,- тату, у нас весілля ніякого не було. Пішли, розписалися і на тому все. І живемо ми у моєму будинку. Та запевняю тебе, що там абсолютно нічого не змінилося відтоді, як ти до мене навідувався.

-Що не змінилося? – до них врешті-решт підійшов Ігор, неабияк задоволений собою.

-Обстановка в будинку Артура, де він від нині проживає зі своєю дружиною,- відповіла Ольга,- синку, а чому ти не запросив до нашого столика свою нову знайому? Знаєш, вона подруга нашої Насті.

-Знаю,- Ігор присів та налив собі коньяку,- але ми з Людою не настільки близькі, щоб я був готовий познайомити її з вами. Потанцювали, поговорили…ну, на тому і все.

  Та Настя зрозуміла, що між ними було більше ніж просто потанцювали та поговорили. У будь-якому разі вона розпитає про це в Люди. Тільки якщо і справді Настя підтвердить свої догадки, то вона тільки тоді по співчуває своїй подрузі. Бо неабияк розуміла, що Ігор її тільки використав. Та Люда доросла і далеко не дурепа. Якщо вона і зайнялася з Ігорем чим то, то це цілком обдумано.

  Та її, Настю повинно зараз хвилювати інше. Як виплутається Артур з ситуації яка склалася? Мабуть їй знову доведеться грати його фіктивну дружину. А цього Насті вже аж ніяк не хотілося, бо помітила за собою, що їй починає подобатися бути у цій ролі. І це не допустимо, бо це не по-справжньому.  

-Якщо не було весілля, то потрібно його влаштувати,- сказала Ольга,- чудова нагода ще ближче зблизитися і нарешті познайомитися зі сватами.

-У мене тільки тато, мама померла…

-О, вибач люба,- Ольга обійняла Настю,- я не знала.

-Це лишнє, запевняю,- Артур не думав, що це може зайти занадто далеко,- хай лишається все як є.

-Ох брате,- Ігор, як завжди хотів вивести Артура з себе,- для кожної жінки важливі весільні клопоти, весільна сукня і все таке. Хотілося би ще подивитися ваше свідоцтво про одруження.

-Ігор,- Артур зіскочив з місця,- ну, чого ти щоразу лізеш не в своє діло?

-А що я такого сказав,- Ігор відпив свій коньяк посміхаючись,- хіба що нічого показувати.

-Та я зараз…

-Синку заспокойся і сядь,- Микола Борисович смикнув Артура за рукав сорочки,- я розумію на що натякає Ігор. І знаєш, я теж про це думаю.

-Про що ти думаєш?- Артур сів на місце готовий чути, що його сім’я здогадалася про виставу влаштовану ним.

-Думаю про те, що Настя не є справжньою твою дружиною. Ти все це вигадав тільки для того, щоб не одружуватися на моє прохання з Іриною,- було помітно, що Миколі Борисовичу було незручно про це говорити та він не витримав,- ти повір, я вже не стану ні на чому наполягати, бо зрозумів свою помилку. Настя вибач…

-Ви помиляєтеся,- Артур зовсім не хотів визнавати, що його родина права у своїх здогадках,- бажаєте прийти в гості, то ж будь ласка. Я з Настею зовсім не проти, а навпаки щасливі приймати свою рідню у себе вдома. Якщо у нас не має весільних фотографій, то це не означає, що у нас їх зовсім немає. Їх предостатньо. Ми вже давно планували влаштувати вечірку та якось не складалося, а тепер нагод предостатньо. Що скажете якщо з наступного тижня у п’ятницю, дванадцятого жовтня? Ігор, ти теж не забуть прийти, бо я особисто дам тобі прочитати свідоцтво про одруження. А ти Ольго, отримаєш свою відповідь на свою пропозицію. Та я схиляюся до того, що ти будеш задоволена. Та останнє слово за моєю любою дружиною,- Артур обійняв Настю за плечі посміхаючись.