Розділ 6

-Коли ми ходили до школи, то я про нього весь час думала, прямо марила ним,- почала ділитися спогадами Марина,- а потім все-таки не витримала, набралася сміливості та написала йому листа. Писала, що кохаю і хочу бути його.

-Невже ти наважилася таке написати?- недовірливо запитала Люда почавши схилятися до того, а чи не вигадує подруга.

-Зараз я сама себе не впізнаю,- Марина задоволено допила свою каву,- але уявляєте, що саме так і написала. А ще особисто віддала йому листа і Артур при мені його прочитав.

-І що?- Настя і Люда пороззявляли роти, затаїли подих.

-Сказав, що у нього є дівчина. Що кохає її і зраджувати у нього зовсім не виникає бажання. А ще мені порадив, переключити свою увагу на когось іншого. Наприклад, на його друга Діму. Я потім, навіть з Дімою сходила на побачення, але він тільки хотів переспати зі мною і на тому все. Пам’ятаєте, я вам розповідала про хлопця який використав мене.

-Так це був Дімон?- запитала Настя з трудом віривши у розповідь Марини.

-Так,- Марина злегка заплакала,- гад. Я йому подарувала свою невинність, а він… не оцінив цього.

-Сумно, але ти повинна була нам про це розповісти,- Люда обійняла подругу, а Настя їх обох.

  Задзвонив телефон Насті, і вона витягла його з сумочки.

-Дівчата, це Артур. Мабуть чогось хоче,- Настя хвилююче подивилася на подруг.

-Клади смартфон на стіл і включай гучний зв'язок,- наказала Люда,- віднині разом будемо приймати рішення. І не переживай, ми з Мариною тихіше води.

-Дякую дівчата, що більше не ображаєтеся,- Марина витерла заплакані очі,- обіцяю більше нічого від вас не приховувати.

-Та перестань,- кивнула Люда, цілком переключаючись на Настю.

  Настя зробила так, як сказала Люда. Не стала лишати задоволення дівчат почути її розмову з Артуром.

-Я слухаю,- намагаючись якомога спокійнішим голосом розмовляти Настя.

-Привіт, сподіваюся не забула про мене?- запитав Артур.

-Тебе не можливо забути,- Настя підтримала насмішливий тон співрозмовника,- не думала, що ти вже сьогодні зателефонуєш. Чого хотів?

-Хотів у суботу з тобою зустрітися. По справі звичайно,- уточнив Артур,- приходь до мого нічного клубу десь о двадцятій. Точно адресу скину SMS-кою. Потрібно щоб ти ще разок зіграла роль моєї дружини.

  Люда та Марина почали розмахувати руками даючи зрозуміти Насті, щоб та запитала чи можна їй узяти з собою подруг, тобто їх. Настя хотіла було не брати це до уваги і відключити телефон та потім подумала, а чому би і ні.

-Артур, я прийду зі своїми подругами.

-Ти не питаєш, а повідомляєш мене. Чи як?- Артурові це не сподобалося.

-Вони хочуть потанцювати та випити коктейлю,- Настя не здавала позицію,- я їм все розповіла, тобто…

-І це мені не подобається,- грубо перебив Артур Настю,- не вмієш тримати язик за зубами.

-А ти й не говорив, що все повинно бути потаємним,- Настя кинулася захищатися,- тут не має нічого такого… Ти не переживай, вони не підведуть.

-Хай тільки наважаться що-небудь викинути і тоді нічого плакати,- Артур відключився.

-Ого, у нього нічний клуб,- вигукнула Марина,- а може і не один.

-Чоловік із грошима. Саме про такого коханця я мрію,- Люда підвелася,- нам треба вже розходитися, бо мені час до дитсадка за Назарчиком.

-Йдемо,- Настя встала і одягнула куртку,- на вулиці так різко похолодало. Жах. А ви дівчата дуже там не захоплюйтеся цим Артуром. Пам’ятайте, що він бандит і дуже погана людина.

-Я починаю переживати,- Марина йшла слідом за подругами до виходу,- а знаєте, що я подумала.

-Що?- не обертаючись запитала Настя у Марини.

-А може я йому зараз зможу сподобатися. Тоді не вийшло, а тепер може…

-Я бачу, що ти Марино, що ти Люда прямо замріялися про того Артура. І не берете до уваги, що я щойно тут розповідала,- Настя зупинила таксі,- але робіть як знаєте. Головне, що я вас попередила.

  Субота прийшла швидко. Настя одяглася спочатку по простому. Джинси, кофту… Та потім передумала і вирішила зробити свій зовнішній вигляд більш святковішим та жіночнішим. Сукня вище колін, замість кросівок туфлі на низьких підборах, макіяж, локони… Подумала про те, що на неї будуть дивитися, як на дружину власника нічного клубу. Звичайно, все це тільки гра, але тільки для них. Для оточуючих вони чоловік та дружина. Люда з Мариною теж одяглися привабливо і чекали у таксі коли спуститься до них Настя. Вони обидві згорали в нетерпінні нарешті зайти до нічного клуба і побачитися з Артуром. Кожна з них хотіла сподобатися йому і закрутити з ним роман. І Марина, і Люда були впевнені в собі і переконані в тому, що в них вийде досягти успіху в задуманому. А чом би і ні? Вони вродливі, розумні, мають досвід у спілкування з чоловіками.

-Дивись Марись,- Люда виглянула у вікно таксі вдивляючись у темряву, побачивши, що біля під’їзду у якому проживала Настя зупинилася машина і з неї вийшов чоловік,- схоже це Сашко.

-Точно він,- підтвердила Марина,- як невчасно він приїхав. Треба негайно виручати Настю. Ідеш?

-Могла і не запитувати,- трохи незадоволено сказала Люда,- швидко Настю візьмемо під руки і до таксі. Водій, а ви нас почекайте.

-Для мене головне щоб платили,- посміхнувся таксис дивлять у дзеркало заднього бачення на дівчат,- і тоді я готовий вас чекати хоч увесь вечір.

-А ви і не сумнівайтеся, що заплатимо. Ми порядні…,- Люда не стала зачиняти двері таксі і хотіла ще щось казати та не встигла, бо побачила Настю.

  Подруги кинулися до Насті, відштовхнувши від неї Сашка, який вже встиг приблизитися.

-Я знову…,- та Сашко не зміг договорити, бо йому довелося схопитися за спинку лавочки, яка стояла біля під’їзду, щоб не впасти.

-Настя, швиденько пішли,- Люда сховатила подругу за руку і почала тягти не давши тій змогу навіть усвідомити того, що зараз відбувалося.

-Таксі чекає,- Марина теж не гаяла часу.

-Настя,- крикнув у слід Сашко,- ми повинні з тобою поговорити.