36. "Давай втечемо"

Відсидівши так-сяк пари, я помчала в гуртожиток, треба було накривати на стіл, адже скоро мали прийти гості. На свято, окрім дівчат та хлопців з горішнього поверху я запросила Єву з Костею. Щоб усі помістилися, довелося позичати стіл у сусідів, а позичивши стола і стільці, було незручно не запросити і самих сусідів. Тож святковий стіл готувався аж на одинадцятеро людей. І не факт, що згодом не зазирне ще хтось, адже гуртожиток — це наче одна велика родина. 

Єва прийшла у приголомшливій червоній сукні і подарувала мені шовковий шарфик та маленький флакон парфумів від Коко Шанель. 

 — Бажаю тобі щастя і справжнього кохання. — промовила вона, косячи оком на Назара, який вовтузився з колонками. Після застілля планувалися танці. 

Коли всі всілися за стіл і розклали по тарілках мамині голубці та котлети, копченого оселедця, салат і картопляне пюре, бутерброди та нарізані сир з ковбасою, слово взяла Міра. 

 — Я хочу сказати тост за нашу королеву красного слівця Ілону!  Не сумніваюся, що колись ми всі ще почуємо про неї — може, як про визначного науковця, або письменницю, чиї книги розкуповують, як гарячі пиріжки. У будь-якому разі, Ілонко, ти зірка! Сяй яскраво і не втомлюйся дарувати людям своє світло! За це й вип’ємо!

Потім підводилися інші друзі, які говорили свої тости, але мене особливо вразили ці, перші, слова Міри. Невже я справді талановита і можу стати зіркою? Зараз, під впливом бульбашок шампанського, яке відразу вдарило в голову, повірити у власну особливість було нескладно. Я щасливо усміхалася, приймаючи компліменти і подарунки, і відчувала себе справжньою королевою балу. 

 — А Назар! Назару слово! — гукнула Діна. — Чому іменинницю не вітаєш?

 — Та я вже привітав, — відповів Назар. — Сьогодні вранці….

 — Сам на сам не рахується, — приєдналася до подружки Міра. — Маєш зараз щось сказати! 

 — Ну добре, — Назар здався і повернувся до мене.  — Ілоно. в цей день я хочу тобі побажати, щоб усі твої мрії завжди здійснювалися. Хай віра в свої сили ніколи тебе не покидає. Будь щасливою завжди і ніколи не зупиняйся на шляху до своєї мети!

 — А поцілунок для іменинниці? — вигукнула Єва. 

Я тільки зібралася запротестувати, але Назар випередив мене. Він нахилився до мене, і його губи накрили мої. Всі весело зааплодували, хтось із хлопців гукнув “Гірко!”

За мить я вивільнилася з обіймів Назара, відчуваючи, як щоки горять вогнем. Та, здавалося, ніхто й не помітив мого зніяковіння. Ледь вгамувавши голод, мої друзі висловили бажання танцювати, і хай там сусіди знизу якось це переживуть. 

Була голосно увімкнута музика, і всі почали веселитися. Я теж танцювала в колі разом з усіма, відчуваючи неабияку легкість на душі і піднесення. Мені хотілося обіймати всіх, говорити, які вони хороші. як я їх люблю.  Так завжди впливало на мене спиртне. Хтось під впливом алкоголю стає агресивним, я ж літаю від щастя і люблю цілий світ. 

Раптом мелодія змінилася на ліричну композицію, і я побачила перед собою Назара. Він поклав долоні мені на талії. я обійняла його за шию, і ми повільно похитувалися в такт мелодії. немов були двома хвилями у безкрайому морі музики. 

І тут Назар тихо прошепотів мені на вухо:

 — Як ти дивишся на те, щоб втекти звідси, поки вони не почали грати в “пляшечку” або “правду і дію”?

В моїх жилах все ще грало легкими бульбашками шампанське, і ця ідея видалася мені дуже цікавою. 

 — А чому б і ні? — я усміхнулась. — А куди ми підемо?

Він якусь мить мовчав, а потім відповів:

 — Можна до мене, кімната вільна, хлопці ж усі тут….