24. "Кармічна пара"

Я з цікавістю розглядала карти, які мені випали. Звернула увагу на двох королів — один був по праву руку від  бубнової дами, що символізувала мою персону, а другий — ліворуч. 

 — О, в нашої Ілонки аж два кавалери! — резюмувала вредна Мірка.  — Один Назар, а хто ж другий?

 — Поняття не маю, — сказала я якось надто поспішно.

 — Ось Назар, — тицьнула Діна пальцем у трефового короля. — Темне волосся і очі карі. Закоханий страшно, жити без тебе не може! 

 — Таке скажеш, — я чомусь знітилась. 

 — Карти ніколи не брешуть, — суворо сказала Діна. — А ось другий король,  в цього вже світліше волосся, може, русяве, і очі сірі або блакитні. Тобі з ним випадає далека дорога

 — Водій маршрутки, з яким я додому поїду, чи що? — спробувала віджартуватися я. 

  — Навряд чи це водій, він тобі дуже подобається. Глянь, ячк ти в його бік повернулась. Але  між вами будуть перешкоди. Такі, ніби стіна між вами. Ти його кармічна пара…

 — Що-що? — перепитала я. 

 — Кармічна пара, — тоном лектора промовила Діна. —  це стосунки між двома людьми, які зустрілися, щоб відпрацювати спільний кармічний борг, незавершені ситуації або уроки з минулих життів. Вони характеризуються бурхливими емоціями, почуттям «знайомі все життя», різким початком, а також часто драмою, повторюваними сценаріями конфліктів, залежністю та неможливістю розійтися.

 — Щось неприємне, — сказала я. — Драми, конфлікти…

 — Без конфліктів життя нудне, — вставила своє слівце Міра. — То колись уже, Ілоно, хто цей кармічний мужик з дальньої дороги?

 — Не знаю, — я похитала головою. Подумала про Шевченка, але ж ми з ним познайомилися не в дорозі, та й конфліктів між нами не було. Ну, якщо не рахувати за конфлікт дивну історію нашого знайомства. А от почуття, що ми знайомі все життя, дійсно було в мене стосовно Святослава Вікторовича. — То ми що, були знайомі в минулому житті? А де те  можна детальніше подивитися?

Діна пирхнула:

 — Сонце, аби можна було минулі життя як кіно дивитися, ми жили б зовсім не так, як зараз. Ніхто не може їх пригадати, хіба іноді уві сні щось з минулого життя можна побачити. Або ще є гіпнотизери, які занурюють людей у транс, і вони самі розповідають, ким були у попередніх втіленнях…

 — Цікаво, але я гіпнозу не піддаюся, — відповіла я. — Колись до нас у школу приїздив гіпнотизер, він відбирав на сцену дітей, які піддавалися впливу, а на мене лише глянув, похитав головою і сказав, що я не підходжу. Було трохи образливо. Всі впадають у транс, нявкають, кукурікають, фізичні вправи за командою, а я одна сиджу і дивлюся на цю вакханалію, як баран на нові ворота. Так що, боюся, про мої минулі життя ніхто б випитати мене не зміг…

 — Тримайся краще Назара, — порадила Діна. — Якщо будеш з ним, тебе чекає добробут і різні життєві блага. А той, другий — від нього лише проблеми. 

Я була невдоволена таким розкладом. Але сперечатися з Діною під час ворожіння було не заведено. Тому лише подякувала і пішла спати. 

Вночі мені ніякі минулі життя не снилися. 

А наснився автобус, в якому я їду по незнайомому місту, весь час визираючи у вікно, щоб побачити хоч якийсь орієнтир і зрозуміти, де саме я знаходжуся. Але  чисті, ошатні вулиці абсолютно чужі, я ніколи тут не була, і взагалі мені смутно ввижається, що це якась інша країна, або й взагалі інша планета. І я розумію, що буду їхати в цьому автобусі безкінечно довго, бо Діна нагадала мені далеку дорогу. І що це моя карма — їхати невідомо куди, відчуваючи тривогу і самотність, маючи змогу у будь-який час зупинитися і вийти, і все ж не роблячи цього. Бо тоді автобус поїде далі, залишивши мене на цій незнайомій планеті, і поряд не буде нікого, хто б розділив зі мною самотність. Ні Назара, ні Святослава Вікторовича, ні загадкової кармічної пари…

***

Прокинулася я з тупим ниттям у правій скроні і легким двоїнням у очах — здається, починалася мігрень. Ото тому мені й снилося щось неприємне, організм відчував дискомфорт і сигналізував про це дивними видіннями. 

Та коли на першій парі до аудиторії увійшла замдекана і оголосила, що мені і ще двом студентам з нагого потоку потрібно буде поїхати до Львова на студентську конференцію, я зрозуміла, що сон той щось та й значив. Бо з нами на конференцію мав поїхати саме Святослав Вікторович…