7. "Можеш сказати, що я твій хлопець"

Назар слухав мене уважно, це теж було його особливістю. Він дійсно, коли йому щось розповідали, повністю перетворювався на слух. Не відволікався, не починав перебивати оповідача. Мовчав, аналізував, на його обличчі відбивалися різні емоції… За це я його цінувала. Він був дуже добрий. Зазвичай ця риса в чоловіках не цінується, їх вважають “тюхтіями”. Але, вирісши у родині, де батько був непростою людиною, міг підняти руку на маму, а сварки відбувалися чи не щодня, я навчилася цінувати людей, з якими було легко. Які ніби огортали тебе турботою, не кажучи зайвого…

 Назар дослухав мою плутану розповідь до кінця, а потім задав ключове, на його думку, запитання:

 — А він дійсно одружений?

 — Не знаю, — розгубилась я. — Обручки він, здається, не носить. Але в машині я бачила жіночий шарфик. Такий ніжний, білий з блакитним візерунком. Я ще тоді розгнівалась, через той шарфик. Подумала, що коли напишу, що він бабій, дружина прочитає і кине його… А яке це взагалі має значення — одружений, не одружений?

 — Велике значення, — серйозно відповів Назар. — Якщо він одружений, то ти все зробила правильно. Бо він і є бабій. 

 — Але ж це не він з Євою листувався, — я нерозуміюче глянула на нього. 

 — Тобі він записочки писав? Писав, — Назар насупився.  — Негарно якось по відношенню до його дружини.

 — Ну… мабуть, — я чомусь хотіла, щоб ніякої дружини не було, ну міг же Святослав Вікторович підвезти свою маму чи сестру, і та забула шарф у машині? Навіть рота відкрила, щоб навести Назару ці аргументи, але не встигла. Бо Назар уже рішуче сказав:

 — І взагалі, якщо цей тип буде до тебе клеїтися, одразу кажи мені. Я з ним розберусь. 

Ці слова вразили мене. Назар одразу виріс у моїй уяві до рівня героя якогось бойовика. Додалося йому рейтингу в моїх очах. 

 — Як розберешся? — я вхопила його за руку. — Тільки дурниць не роби, я не хочу, щоб тебе з універу вигнали! Пообіцяй, що не будеш з ним битися! 

Назар мовчав, було видно, що він не дуже горить бажанням давати таку обіцянку. Але я наполягала:

 — Назаре, якщо ти хочеш, щоб ми і далі були друзями, дай мені слово, що ти не будеш битися з Шевченком!

 — Якщо він буде до тебе клеїтись… — почав Назар. 

 — Та не буде він, — я вже була не рада, що розповіла про цю записку.  — А якщо й буде, то я скажу, що в мене є хлопець…

Ці слова вирвалися якось ніби миоволі, і ми обоє завмерли, осмислюючи їх. 

 — А в тебе справді є хлопець? — якось невпевнено почав Назар. — Ну, ти не думай, що я втручаюся в твоє особисте життя, я просто так спитав, — тут же додав він, дивлячись на чайник, який уже закипав і сердито плювався парою. 

Проте ніхто з нас не поспішав вимкнути газ, розмова повністю захопила нас, так що навіть на чайник відволіктися не виходило. 

 — Та немає! —  я нервово засміялася.  — Немає в мене хлопця, ну, Шевченку це не обов’язково знати, правда?

На обличчі Назара теж з’явилася усмішка. 

 — Так, ти гарно придумала, — випалив він. — Або можеш сказати, що я твій хлопець. 

 — Так,  можу, — я кивнула.  — Все одно дівчата і хлопці весь час з нас жартують, тож нам не звикати….

 — Ага, — він облизнув губи. — Знаєш, Ілоно, я хотів тобі сказати…

Але, що він хотів сказати, я так і не дізналася, бо цієї миті до кухні завалилися хлопці, які жили в сусідній з нашою кімнаті. 

 — У вас чайник кипить, — сказав один із них, Денис. 

 — Ой, — я підійшла до плити і вимкнула конфорку.  Торкнулася до ручки чайника і одразу відсмикнула руку — бо вона добряче нагрілась, і я обпекла пальці. 

 — Я візьму, — сказав Назар, дістав з кишені носовичка і обгорнув ним ручку. — Ходімо?

 — Ага, бо там вже, мабуть, чекають не дочекаються чаю, — відповіла я. 

Назар чомусь виглядав сумним, не доходячи до нашої кімнати, він вручив мені чайник і попрощався. Сказав, що забув про одну важливу справу, і має терміново йти.

Я провела його поглядом і лише коли він зник на сходовому майданчику, зітхнула. Схоже, я знову щось зробила не так, чи сказала не те. Може, я неправильно зреагувала на пропозицію Назара вдавати мого хлопця? Чи він засмутився, що я так і не поцікавилась, що саме він хотів мені сказати?..