Розділ 5

Наступні кілька днів не залишало відчуття, що я сплю і ніяк не можу прокинутися.

Ранок першого дня почався з того, що, вставши раненько, застала в кухні кера — він сидів за столом і пив з великого кухля якийсь бульйон. Що огидно пахне. В одній руці у нього була товста книга, а в іншій – вариво, що навіть виглядало огидно. Він присьорбував з незворушним виглядом, перегортаючи сторінки одну за одною.

— Світлого ранку, Айно. Скоро приїде молочник, і я попросив Бальтазара відправити до мене обоз з харчами. Зустрінь їх, будь ласка. Гроші платити не треба, я завжди розраховуюсь вперед. — Помітивши мене, посміхнувся кер. — Ну, і раз ти хотіла бути корисною, то можеш сьогодні зайнятися моїм жеребцем. Погодувати і помити...

Весь день пройшов у клопотах: розтопити піч, приготувати хліб, тісто на який замісила з вечора, взяти молоко і продуктів, деякі з них були мені незнайомі навіть на вигляд. Наприклад, жовтий серповидний овоч, у якого виявилася дуже товста шкірка, а за смаком він нагадував солодку м'яку картоплю.

Жеребець кера виявився дуже норовистим, а Міла — просто сущим покаранням. Невгамовна цікавість поєднувалася з абсолютною відсутністю хоч якого-небудь інстинкту самозбереження. Вона лізла просто скрізь! Довелося придумати заняття і для неї, просто щоб простіше було її контролювати. У підсумку вона ходила за мною хвостом, з поважним виглядом протираючи відсутній в замку пил.

Правда, у цього заняття швидко знайшлися свої недоліки. Дівчинка постійно що-небудь впускала. І кожен раз, коли вона тяглася до чергової полиці чи столику, у мене завмирало серце. Та тут одна вазочка на камінній полиці коштує більше, ніж будинок вітчима з усією худобою! І вже набагато більше, ніж коштуємо ми з Мілою разом узяті! Що вже говорити про сервізи в шафах, столах з вигнутими різьбленими ніжками, позолочених рамах на стінах, м'яких диванах і кріслах... А вже коли я побачила, як дівчинка полізла на стіл, що стоїть біля стіни, намагаючись дістати повішену над ним лютню...

Міла вдарила по струнах, заливаючись сміхом, потім ще раз, ще... пронісся дзвін, відлунюючи, по всьому замку, і я з жахом уявила, як може розсердитися кер через те, що ми галасуємо і заважаємо йому.

— Гей! Ти чого! — завередувала вона, коли я стягнула її зі столу. — Я хочу пограти! У тітоньки Кларіссі така була, вона знаєш, як гарно грала!

Як грала ця сама тітонька, я не знала і знати не хотіла, а тому довелося викручуватися:

— Допоможи мені краще пиріжків наліпити, там стільки продуктів привезли, потрібно переробити, інакше зіпсуються...

Але в кухні Мілі теж було не дуже цікаво, тому довелося віддати їй ту саму книжку з картинками під обіцянку не порвати сторінки і дивитися акуратно.

— Ти ж мені почитаєш? — з подивом запитала вона, розглядаючи картинки.

— Почитаю, тільки якщо не будеш нікуди лазити!

Кера майже не було видно. Він пропадав у своїй лабораторії, ми перетиналися з ним лише зрідка, коли він пив своє огидне вариво або зрідка віддавав накази.

А ще він посміхався мені, і від цієї усмішки завмирало серце.

Коли через чотири дні знову приїхав Бальтазар, я була біля озера — набирала воду. Його породистий жеребець бив по землі копитами, піднімаючи пил, і здавався таким же розбурханим, як і його наїзник.

— Гей, як там тебе? — покликав він мене. — Де твій господар? Нехай танцює, — посміхнувся він, — йому тут від нареченої лист прийшов.

Раптом стало так сумно... І у вухах зашуміло...

Наречена? У нього є наречена?

Втім, яке мені до цього діло? Хто я взагалі така, щоб думати про панські заручини і весілля.

— Блаженна, чи що? — Він спішився і, осудливо похитавши головою, пішов у бік ганку.

— За... зачекайте. Кер в лабораторії і просив його не турбувати...

Не встигла я договорити, як пролунав страшний гуркіт, схожий на той, що я вже чула. Замок відчутно хитнувся, а разом з ним, здавалося, здригнулася і земля під ногами. Бальтазар спохмурнів і кинувся вперед, а я, впустивши відро, кинулася слідом.

Не встигли ми зайти, як на вулиці показався винуватець переполоху. Я полегшено видихнула, розуміючи, що на цей раз ні диму, ні вогню з-за дверей не валить, та і магія, яка приховує шрами, все ще при Арквілі.

— Айно, перевір свою дочку, чи не злякалася, — як ні в чому не бувало віддав він наказ і звернувся до кера: — А ви можете радіти: здається, я знайшов зачіпки для пошуку ваших отруйників. Пройдемося навколо озера?

— У мене для вас теж дещо є, — почула я, вже заходячи всередину.

Мигцем повернувшись, помітила, як Бальтазар дістав з внутрішньої кишені дорожньої куртки яскраво-зелений конверт. Мабуть, це і був лист від нареченої. Чи варто дивуватися? Напевно син королівського мага навіть з міткою на обличчі є завидною партією. Його батько багатий і впливовий, близький до короля. Подумаєш, любить небезпечні досліди, рідко виходить зі своєї так званої лабораторії і мало їсть? Так адже для будь-якої жінки це тільки плюс! Зате роз'їжджає по селах, перших зустрічних в служниці собі купує.

«Ах, Айно, у вас така дивовижна аура. О, почитайте цю книжку, я її так любив у дитинстві!» Внутрішній голос навіть самій собі здавався злим і єхидним. Та що це я так завелася? Звідки в мені стільки образи?