- Що ти одягнеш? - запитала Анастасія, як тільки дівчата увійшли до будинку.
- Мені все одно. Хоч у цьому, - подруга подивилася на спортивний костюм Яни й скривилася, ніби спробувала на смак лимон. - Думаю, тобі не потрібно нагадувати, які у мене відносини до вечірок і все, що з ними пов'язано.
- Все змінюється, - Настя знизала плечима і піднялася до себе в кімнату. Яна плюхнулася на диван і підперла голову рукою. Думки її раз за разом поверталися до НЬОГО. А так хотілося вже перестати тривожити рану. Коли вона втікала тоді, то сподівалася, що зможе втекти й від своїх почуттів, але цього не сталося. На відстані почуття тільки зміцнювалися. Яна сіла, взяла телефон до рук і дивилася на знайомий номер. Вкотре вона вже це робила, і вкотре хотіла натиснути на "виклик" та цього робити не можна. Він не повинен знати, де вона. Він повинен її забути.
- Ти могла хоч сьогодні не взувати кросівок?! - злісно запитала Анастасія подругу, коли та сідала в таксі.
- Подякуй, що я взагалі не залишилася вдома, - дівчина глянула на свої білосніжні кросівки з синьою смужкою, - і що не залишилася у спортивному костюмі.
- Ніби джинси та футболка краще, - пробубніла подруга.
- Це ти у нас полюбляєш одягати сукні та підбори, я дотримуюся інакшого стилю. Кому ти стільки пишеш? - злісно запитала Яна, дивлячись як подругу коротким манікюром клацає по екрану мобільного телефону.
- Не твоя справа, - Анастасія нахилила телефон до грудей, щоб Яна не помітила з ким вона листується, - дозволю помітити, що ми з тобою не одружені. Ось коли ти офіційно мені зробиш пропозицію, тоді й звітуватиму тобі, - Яна подивилася в дзеркало заднього виду і побачила злегка здивоване обличчя водія.
- Божевільна, - Яна засміялася, а Настя була цьому рада. Останнім часом подруга занадто багато часу сумна і спроби її розважити не так часто досягають успіху.
Коли дівчата приїхали до нічного клубу, їх провели на другий поверх. Тут розміщувався великий зал зі столиками. Хлопці з команди були вже тут, щоправда, не всі. Першим кого дівчата побачили, був Артем. Він широко посміхнувся помітивши дівчат і помахав. Хлопці почали швиденько снувати, аби дівчата мали місце куди присісти. На столі вже пустували пляшки від віскі, тому дівчата зрозуміли, що трішки таки спізнилися. З їжі на столі були м'ясні та сирні тарілки.
- Ми вже думали, що ви не прийдете, - сказав Артем.
- Даремно сподівався, - пробубонів Андрій, сидячи навпроти дівчат.
- Що будете пити? - господарював Артем.
- Напевно молоко, - відповів Андрій не надавши дівчатам відповісти. Декілька хлопців засміялися, що не могло не зачепити дівчат.
- Текілу, - відповіла Яна, дивлячись прямо увічі капітану команди.
- Подужаєш? - кривою посмішкою запитав чоловік.
- Хочеш позмагатися?! Повір, що у цьому я теж добряче тебе зроблю, як і у футболі, - погляд Андрія говорив, що виклик прийнято.
- Десять чарок текіли: "Хто швидше", - запропонував Андрій і дівчина кивнула.
- Яно, ти давно не пила, це може не добре для тебе закінчитися, - прошепотіла подруга, але Яна відмахнулася. Вона хотіла поставити цього негідника на місце і чхати, що буде потім. На замовлення Андрія їм принесли двадцять чарок текіли. І ось Артем дав старт. Хлопці повставали зі своїх місць, щоб краще бачити те, що відбувається. Андрій з Яною йшли просто чарка в чарку і для всіх було здивуванням, коли виявилася нічия.
- Ну що вийшло мене зробити? - запитав з кривою посмішкою Андрій.
- А самому вдалося мене перемогти? - питанням на питання відповіла дівчина.
- Ян, давай підімо потанцюємо, - взяла за лікоть подругу Настя.
- Хороша ідея, - посміхнувся Артем, - пішли хлопці, не часто видається можливість танцювати з тренерами, - більшість хлопців попрямували до виходу з другого поверху, щоб спуститися на танцювальний майданчик. Хто продовжував сидіти, тих Артем почав вмовляти.
- Ти йди, а я потім підійду. Мені потрібно до вбиральні, - Яна й справді давно не вживала алкоголю, тому вже почала відчувати легке запаморочення.
- Все добре? - стурбовано запитала подруга.
- Так, так, - відповіла Яна, не дивлячись на подругу. Все було не добре, і Яна розуміла, що скоро буде ще гірше, тому кращим варіантом буде піти трохи подихати свіжим повітрям.
- Брат, ну коли настане той день, коли ти підеш з нами танцювати? - розчаровано звертався Артем до Андрія.
- Коли ці дві, - Андрій спеціально говорив голосно, щоб дівчата його чули, - звалять з нашої команди. Я сам перший побіжу туди, - Артем нічого на це не відповів, просто пішов до компанії. За столом ще залишився Олександр. Він щось переглядав у своєму телефоні й зрідка поглядав на Яну. Дівчина цього не помічала, адже голова сильніше паморочилася і це турбувало її. Олександр сунув телефон до кишені й попрямував до вбиральні. Яна провела його поглядом і подумала, що їй варто було б теж туди піти, щоб вмити обличчя. Холодна вода повинна її привести трохи до тями. Дівчина повільно встала зі столу, тримаючись за нього, але як тільки вона втратила опору, зрозуміла, що падає. Швиденько вона знову схопилася за стіл.
- Що з тобою? - запитав Андрій помітивши дивну поведінку дівчини. Тільки Яна відповісти не могла. Вона почала відчувати як земля йде з-під ніг і вона втрачає свою опору. Андрій різко встав і підхопив її, - Яна, - звернувся напевно вперше він до дівчини на ім'я, але вона не відповідала. Чоловік почав оглядатися, шукаючи поглядом хоча б когось зі своєї команди, але нікого не було. - Яна, ти мене чуєш?
- Пробач мені Рей, - тихо прошепотіла дівчина. Андрію здалося, що Яна звернулася до нього.
- Ось так ти вмієш пити? - Андрій розумів, що для репутації дівчини гарно не буде, якщо інші хлопці з команди побачать її у такому стані. Щоправда, з іншої сторони саме зараз була хороша можливість помститися. Хоч Андрій ненавидів дівчину, але на такі підлі вчинки він не здатен. Чоловік взяв її на руки, вона обвила його своїми руками за шию. На вулиці він піймав таксі, посадив Яну на заднє сидіння, а потім і сам туди заліз. В цей момент у нього виник інший план помсти. Він вийняв телефон тренерки з сумки, написав повідомлення Анастасії: "Вибач, мені потрібно було піти. Додому повернуся завтра". Потім повернув телефон назад і продиктував водію свою домашню адресу.