Що не горять рукописи неправда,
бо я свої кидала у вогонь.
А там було провсе: про біль, про израду.
Вони горіли - я стояла осторонь.
Сховатись не виходить - всі провальні спроби.
І очі вже стомились виглядать.
Зірвало крани, поламало пломби,
от от затопить - вже не врятувать.
А скільки сил потратила на сховок
І на ілюзію щасливу на лиці
І раз за разом все в провальних спробах
І тягнуть вниз душевні камінці.
А я палила біль, закопувала втрати,
Ховала спогади, емоції топила у слвах.
А я собі не дозволяла відчувати
Аж поки схованки порвалися по швах.
Відредаговано: 08.08.2025