Я не думав що вона так швидко погодиться. Зарав я чекаю її у найгарнішому ресторані Києва. Треба їй подзвонити бо вже 17:30. Гудок...Ще...
-Алло, - почув я її ніжний голосок.
-Алло, ти де - питаю.
-Ой, а скільки вже?! - Спантеличено питає вона.
-Та ось вже 17:32. Коли прийдеш?
-Через 15 хвилин - трішки подумавши додала.-Обіцяю!
І вона поклала трубку. До мене підійшов офіціант я замовив дві порції смаженої картоплі і два стейки. І тієїж миті коли офіціант пішов до ресторану увійшла у всій своїй красі Алла...Я навіть рота роззявив від здивування! Вона сіла за столик до мене. В мене калатало серце нібито зараз намне пятками...

Вона була така гарна...Але мої роздуми перервали слова...
- Вибач, якось незручно вийшло- вибачилась вона...
-Та, нічого.
-Щось сталось?
-Так...
-Що?
-Пушок походив брудними лапками по моїй сукні і я її прала та сушила. От і все...
Ми поїли я провів її додому і сам пішов. Це був найніжніший вечір у моєму житті!
#3248 в Сучасна проза
#3408 в Різне
у всіх є свої проблеми.., у тексті є кохання, у тексті є над чим задуматися
Відредаговано: 19.05.2024