18. Вчителі

До “Старого Вовка” Ніка і Киця повернулись в супроводі байків Вовка і Грома. І тільки тут Ніка зрозуміла, наскільки їй не вистачає Еда. Думки про нього заважали мислити, тривожили, викликали почуття провини. 

Тому вона навіть не відразу почула, як в номер хтось зайшов. 

– Геть паскудно? – не чекаючи запрошення, Вовк сів поряд і дістав сигарети та запальничку. 

– Відчуваю винною себе. 

– Ти нічого не зробила. 

– Отож! Я ні на крок не наблизилась до вбивці! Навіть з вашою допомогою і допомогою Вовків! 

– Я не про вбивцю зараз. Ти нічого не зробила ще, а вже своєю присутністю повернула Еда до життя. 

– Що? – Ніка з подивом підняла очі на Вовка. 

– Ти знаєш про його Натку? І заодну мою Юлю? 

– Так. Мені розповіли… 

– Мені було боляче і важко. Але вижив, як бачиш. Не звикати. А от Ед… Я думав, це його зламає. Ще й сам накосячив, старий дурень. 

– Все ще можна виправити. Тобто, її не повернути, а от довіру сина… 

– Я що хотів сказати. Хотів подякувати. Повір, теперішні проблеми з арештом – то квіточки, проти того, як Ед переживав втрату Нати. Не вини себе. Ти вже врятувала його, а звідти ми його витягнемо. 

– Я… – Ніка розугблено вдивлялась в обличчя Вовка за пеленою диму. – Я не знаю, що сказати… 

– Скажи, що не будеш винити себе, а працюватимеш над пошуками справжнього вбивці. Цього буде достатньо. 

– Я шукаю! Я справді шукаю, але всі нитки рвуться…

– Він хижак. Розумний, розважливий. Гарно оминає капкани. Ти… молодець. – помітно було, що Вовкові не звично когось хвалити. Від почував себе не в своїй тарілці, та від цього похвала від нього була тільки ціннішою. – І ще: довіряй своїй інтуїції. Своїм думкам. навіть, якщо вони ще нічими не підтверджені – вір собі! 

Ніка довго дивилась услід Вовкові, коли двері за ним зачинились. ця розмова була неймовірно цінною, і повернула їй віру в те, що вона не здасться і знайде вбивцю. 

А поки… поки їй потрібна була підтримка того, завдяки кому вона стала копом – її вчителя, що приїхав допомогти і вже чекав у місті.

***

N.N.

Я зробив все, що мав. П'ять твоїх попередниць вторували шлях до нашого воз'єдання. Я написав твоє ім'я, але ти поки цього не знаєш. Зовсім скоро ми будемо разом назавжди. нам ніхто не завадить! Я йду до тебе, моя А...

***

Ніка приїхала в місто і відразу ж, навіть не заїжджаючи додому, попрямувала до невеликої кав'ярні. Тут її вже чекав Віктор Сергійович – її вчитель і наставник. І натхненник, що вчив не здаватись, навіть, якщо все здавалось втраченим. 

А академії він намагався дотримуватись нейтралітет, а тут же, коли Ніка більше не було його ученицею – кинувся її обіймати. 

– Я знаю, що тобі важко, ти взялась за непросту справу. – відразу перейшов до справи, наче засоромившись своєї надмірної емоційності. 

– Було б не важко, якби Вел діяв по закону і совісті. А він геть землі під ногами не чує. 

– Розумію. Мені з ним важко було. Він не націлений на справедливість і пошук, як ти. Але про нього потім, розкажи, що маєш зараз. 

НІка довго розповідала про всіх жертв вбивці, про голочку, яка мала стати ниточкою, але так і ні до чого не привела. 

– А остання жертва? В неї мейку не було? 

– В тому й справа, що був. 

– Значить, щось мимо очей пройшло. Це не страшно, це каже, що треба перевірити ще, але вже під іншим кутом. 

– Тобто?

– Тобто ти пішла прямим шляхом, але знайти нічого не вдалось. Якщо повториш – результат буде такий же. І ще, я думаю, він підбирається до своєї основної жертви. Ці вбивства – були таким собі тренуванням і жертвоприношенням його хворим богам. 

– Я теж так думаю. Дівчину, яку ми вважали потенційною жертвою зараз добре охороняють, і з місця його полювання вивезли. 

– А ви вважаєте, що він полює саме на неї? Чому?

– Цього ніхто не знає. Несс… Агнеса – абсолютно звичайна дівчинка без особливих скелетів у шафі і юрби фанатів. 

– Тоді чому ви вирішили, що він шукає саме її? 

– Він організував місця злочину так, що вони собою позначили букву. Ми думаємо, що це буква “А”, і наступне вбивство буде ось на цьому відрізку – Ніка показала малюнок з точками та провела нігтем відрізок між двома сторонами неповного трикутника. 

– Справді схоже на букву “А”. Але як думаєш, навіщо йому позначати, так чітко вказувати майбутнє місце злочину і ім'я жертви? 

– Щоб налякати її? 

– Думаю так. І ще – він дуже впевнений в собі. Всі вбивства – майже в один час, плюс мінус півгодини. Дуже пунктуальний і точний. І ідеально знає місцевість, скоріш і знаходиться весь час там. 

– Отже, він все-таки з байкерів?

– Не обов'язково. Під них він може маскуватись. Що ти думаєш робити?

– Поїду до колишнього хлопця Несс. Поки він єдиний, хто має мотив. А потім спробую ще раз перевірити майстрів перманенту. 

– Я займаюсь психологічним портретом вбивці. Шукаю теж ниточки, – вчитель усміхнувся. – Будь обережна, добре? 

– Так! – Ніка підвелась. – Мушу йти. Дякую вам!

– Ти справишся, Ніко. Я вірю в тебе. І спробую з Велом поговорити. Якщо не зрозуміє, в мене є важелі, що трохи його приведуть до тями.